1454
Перше послання св. ап. Павла до солунян 4, 5
4 А далі, бра́ття, просимо вас та благаємо в Господі Ісусі, щоб, як прийняли́ ви від нас, як належить поводитись вам та дого́джувати Богові, — як ви й поводитеся, — щоб у тому ще більше зроста́ли!
2 Бо ви знаєте, які вам нака́зи дали ми Господом Ісусом.
3 Бо це воля Божа, — освя́чення ваше: щоб ви береглись від розпусти,
4 щоб кожен із вас умів тримати начи́ння своє в святості й честі,
5 а не в при́страсній по́хоті, як і „погани, що Бога не знають“.
6 Щоб ніхто не кривдив і не визи́скував брата свого в якійбудь справі, бо ме́сник Госпо́дь за все це, як і перше казали ми вам та засві́дчили.
7 Бо покликав нас Бог не на нечи́стість, але на освя́чення.
8 Отож, хто оце відкида́є, зневажає не люди́ну, а Бога, що нам також дав Свого Духа Святого.
9 А про братолюбство немає потреби писати до вас, бо самі ви від Бога на́вчені люби́ти один о́дного,
10 бо чините те всім брата́м у всій Македонії. Благаємо ж, браття, ми вас, щоб у цьому ще більш ви зростали,
11 і пильно дбали жити спокійно, займатися своїми справами та заробляти своїми руками, як ми вам наказували,
12 щоб ви перед чужими пристойно пово́дилися, і щоб ні від ко́го не залежали!
13 Не хо́чу ж я, браття, щоб не відали ви про покі́йних, щоб ви не сумували, як і інші, що надії не мають.
14 Коли бо ми віруємо, що Ісус був умер і воскрес, так і покі́йних через Ісуса приведе́ Бог із Ним.
15 Бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до прихо́ду Господнього, — ми не попередимо покі́йних.
16 Сам бо Господь із нака́зом, при голосі арха́нгола та при Божій сурмі́ зійде з неба, і перше воскре́снуть умерлі в Христі,
17 потім ми, що живемо́ й зоста́лись, бу́демо схо́плені ра́зом із ними на хмарах на зу́стріч Господню на повітрі, і так за́всіди бу́демо з Господом.
18 Отож, потішайте один о́дного цими словами!
5 А про часи́ та про по́ри, брати, не потрібно писати до вас,
2 бо самі ви докладно те знаєте, що при́йде день Господній так, як злодій вночі.
3 Бо коли говоритимуть: „Мир і безпечність“, тоді несподівано при́йде заги́біль на них, як му́ка тієї, що носить в утро́бі, — і вони не втечуть!
4 А ви, браття, не в те́мряві, щоб той день захопи́в вас, як злодій.
5 Бо ви всі сини світла й сини дня. Не належимо ми ночі, ні те́мряві.
6 Тож не бу́демо спати, як інші, а пильнуймо та будьмо твере́зі!
7 Ті бо, що сплять — сплять уночі, а ті, що напиваються — вночі напиваються.
8 А ми, що належимо дневі, будьмо тверезі, зодягнувшися в броню́ віри й любови, та в шоло́м надії спасі́ння,
9 бо Бог нас не призна́чив на гнів, але щоб спасі́ння оде́ржали Господом нашим Ісусом Христом,
