1395
Послання св. ап. Павла до римлян 7, 8
17 а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
18 Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажа́ння лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знахо́джу.
19 Бо не роблю́ я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.
20 Коли ж я роблю́ те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
21 Тож знахо́джу зако́на, коли хочу робити добро, — що зло лежить у мені.
22 Бо маю задово́лення в Законі Божому за вну́трішнім чолові́ком,
23 та бачу інший зако́н у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і поло́нить мене законом гріховним, що знахо́диться в членах моїх.
24 Нещасна я люди́на! Хто мене ви́зволить від тіла цієї смерти?
25 Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому́ то я сам служу́ розумом Законові Божому, але тілом — закону гріховному.
8 Тож немає тепер жодного о́суду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за Духом,
2 бо зако́н Духа життя в Христі Ісусі визволив мене від зако́ну гріха й смерти.
3 Бо що було неможливе для Закону, у чо́му був він безсилий тілом, — Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі,
4 щоб ви́коналось ви́правдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за Духом.
5 Бо ті, хто ходить за тілом, ду́мають про тілесне, а хто за Духом — про духовне.
6 Бо думка тілесна — то смерть, а думка духовна — життя та мир,
7 думка бо тілесна — ворожне́ча на Бога, бо не ко́риться Законові Божому, та й не може.
8 І ті, хто хо́дить за тілом, не можуть догодити Богові.
9 А ви не в тілі, але в Дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його.
10 А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність.
11 А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, ожи́вить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас.
12 Тому́ то, браття, ми не боржники́ тіла, щоб жити за тілом;
13 бо коли живе́те за тілом, то маєте вмерти, а коли Духом умертвля́єте тілесні вчинки, то бу́дете жити.
14 Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;
15 бо не взяли́ ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа сині́вства, що через Нього кличемо: „Авва,[1] Отче!“
16 Сам Цей Дух сві́дчить ра́зом із духом нашим, що ми — діти Божі.
17 А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки ра́зом із Ним ми терпимо́, щоб разом із Ним і просла́витись.
18 Бо я ду́маю, що страждання тепе́рішнього ча́су нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас.
19 Бо чека́ння створі́ння очікує з'я́влення синів Божих,
20 бо створі́ння покорилось марно́ті не добровільно, але через того, хто скори́в його, в надії,
- ↑ Арамейське авва значить отець, батько.