1261
Євангелія від св. Луки 1
23 І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.
24 А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
25 „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“
26 А шостого місяця[1] від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,
27 до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.
28 І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная,[2] Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“
29 Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.
30 А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть[3] ти знайшла́!
31 І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.
32 Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.
33 І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.
34 А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“
35 І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!
36 А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
37 Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“
38 А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.
39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.
40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила[4] Єлисавету.
41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт,[4] затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,
42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!
43 І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
44 Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!
45 Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“
46 А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,
47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
