Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1241

Ця сторінка вичитана

1237

Євангелія від св. Марка 4, 5

 19 але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає.

 20 А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.

Не ховайте світла

 21 І сказав Він до них: „Чи світло прино́сять на те, щоб поставити його під посу́дину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на світи́льнику?

 22 Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в.

 23 Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“

 24 І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам.

 25 Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“.

Притча про зріст насіння

 26 І сказав Він: „Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насі́ння,

 27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к.

 28 Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі.

 29 А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“.

Притча про гірчичне зерно

 30 І сказав Він: „До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі предста́вим його́?

 31 Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння.

 32 Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“.

 33 І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.

 34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.

Утихоми́рення бурі на морі

 35 І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: „Перепли́ньмо на той бік“.

 36 І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним.

 37 І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився!

 38 А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“

 39 Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“ І стих вітер, — і тиша велика настала.

 40 І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“

 41 А вони налякалися стра́хом великим, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітер і море слухня́ні Йому?“

Уздоровлення біснуватого

5 І на другий бік моря вони прибули́, до землі Гадари́нської.

 2 І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого.

 3 Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його,