Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1229

Ця сторінка вичитана

1225

Євангелія від св. Матвія 26

свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“.

Нама́щення Ісуса миром

 6 Коли ж Ісус був у Віфа́нії, у домі Си́мона прокаже́ного,

 7 підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі[1] Він.

 8 Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство?

 9 Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“.

 10 Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.

 11 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.

 12 Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій.

 13 Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“

Юдина зрада

 14 Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,

 15 і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“ І вони йому виплатили тридцять срібняків.[2]

 16 І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його.

Тає́мна Вечеря

 17 А першого дня Опрі́сноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: „Де́ хочеш, щоб ми приготува́ли пасху спожити Тобі?

 18 А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“.

 19 І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти.

 20 А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.

 21 І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“.

 22 А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“

 23 А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.

 24 Людський Син справді йде,[3] як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“

 25 Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“ Відказав Він йому: „Ти сказав“.[4]

 26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“.

 27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі,

 28 бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів!

 29 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“.

Учні наостанку спокусяться

 30 А коли відспівали вони, то на го́ру Оливну пішли.

 
  1. Возлежав, пор. Мт. 9. 10.
  2. Срібняк, грецьке άργύριον — срібна гебрейська монета, статир срібний шекель, рівняється 4 драхмам.
  3. Грецьке ύπάγει — іде, підлягає.
  4. „Ти сказав“ — це підтвердження запиту, цебто: так. Пор. Лк. 22. 70.