Сторінка:Ivan Ohienko Bible.djvu/1201

Ця сторінка вичитана

1197

Євангелія від св. Матвія 9, 10

старшо́го, і вздрів дударів та юрбу́ голосі́льників,

 24 то сказав: „Відійдіть, бо не вмерло дівча́, але спить“. І насміхалися з Нього.

 25 А коли наро́д випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, — і дівчина вста́ла!

 26 І вістка про це розійшлася по всій тій країні.

Ісус уздоровляє очі двом сліпцям

 27 Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: „Змилуйсь над нами, Сину Давидів!“

 28 І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: „Чи ж вірите ви, що Я мо́жу вчинити оце?“ Говорять до Нього вони: „Так, Господи“.

 29 Тоді Він доторкнувся до їхніх оче́й і сказав: „Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!“

 30 І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суво́ро, гово́рячи: „Глядіть, — щоб ніхто не дові́давсь про це!“

 31 А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні.

Уздоровлення німого

 32 Коли ж ті вихо́дили, то ось привели́ до Нього чоловіка німого, що був біснуватий.

 33 І як де́мон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався наро́д і казав: „Ніко́ли таке не траплялося серед Ізраїля!“

 34 Фарисеї ж казали: „Виганяє Він де́монів силою князя де́монів“.

Ісус обходить міста галілейські

 35 І обхо́див Ісус всі міста́ та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Єва́нгелію Царства проповідуючи, і вздоро́влюючи всяку неду́гу та не́міч усяку.

 36 А як бачив людей, змилосе́рджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпоро́шені, „як ті вівці, що не мають пастуха“.

 37 Тоді Він казав Своїм учням: „Жни́во справді велике, та робі́тників мало;

 38 тож благайте Госпо́даря жни́ва, щоб на жни́во Своє Він робі́тників вислав“.

Ісус посилає дванадцять апо́столів Своїх на проповідь

10 І закли́кав Він дванадцятьо́х Своїх у́чнів, і вла́ду їм дав над нечистими ду́хами, щоб їх виганяли вони, і щоб уздоровля́ли всіляку неду́гу та неміч всіляку.

 2 А ймення апо́столів дванадцятьо́х отакі: перший Си́мон, що Петро́м прозивається, і Андрій, брат його; Яків, син Зеведе́їв, та Іван, брат його;

 3 Пилип і Вартоломе́й, Хома́ й ми́тник Матвій; Яків, син Алфе́їв, і Таде́й;

 4 Си́мон Кананіт, та Юда Іскаріо́тський,[1] що й видав Його.

Нака́зи Ісуса апо́столам на дорогу

 5 Цих Дванадцятьо́х Ісус вислав, і їм наказав, промовляючи: „На путь до поган не ходіть, і до самаря́нського міста не входьте,

 6 але йдіть радніш до овечок загинулих дому Ізра́їлевого.

 7 А ходячи, проповідуйте та говоріть, що набли́зилось Царство Небесне.

 8 Уздоровляйте недужих, воскрешайте померлих, очищайте прокаже́них, виганяйте де́монів. Ви да́рмо дістали, дармо й давайте.

 9 Не беріть ані золота, ані

  1. Іскаріотський, це — із міста Каріоту.