До історії експедиції Філарета Колесси на Наддніпрянську Україну
21
Українка. — Бувають несподіванки і для українців у тій фонетиці! Тут важно — просто добре прислухатись “не мудрствуя лукаво”, а це галичанин може так само, як і українець право- чи лівобережний" [21, с. 50].
Була ще одна проблема, яку подружжя Квіток намагалось обговорити листовно уже після повернення Ф. Колесси до Львова. Маючи не завжди достатньо часу для роботи із виконавцем, а з іншого боку, дуже швидко зорієнтувавшись у специфіці рецитування дум народними виконавцями та зрозумівши, що для того "щоб пізнати стиль кобзаря, вистачить записати одну думу, або навіть значнішу її частину" [16, с. 55], львівський збирач, намагаючись таки фіксувати думи на валики повністю, деякі з них схопив лише фрагментарно. Подружжя повважало це суттєвою недоробкою збирача. Леся Українка хотіла друкувати "не зразки з мелодій дум (фрагменти), а таки цілі мелодії від початку до кінця поруч зо словами" [35, с. 255], вважаючи, що саме у такому разі це матиме наукову вартість. У листі до Ф. Колесси вона наголошувала: "Мелодія дум так тісно сплетена з текстом, що тілько слідкуючи за нею крок по кроку можна як слід простудіювати ритміку і структуру самого вірша, думи; але, головно, се має практичне значення: тілько тоді зможе кожен співець відновити в живому виконанні співання дум по Ваших записах, коли ті думи будуть записані цілі" [35, с. 255].
Від такої ж думки у ті роки не відступав і сам К. Квітка. Після публікації у Львові першого тому мелодій дум він зокрема писав: "Опублікований том з записами дум чинить таке вражіння, ніби осередком його ваги автор ставив свою теоретичну розвідку (курсив. — К. К.) про думи, а самі мелодії дум подав в уривках тілько для ілюстрацій.... Ученим, на думку Ф. Колесси, досить його виводів і кількох уривків мелодій; але-ж треба, щоб ми і наші нащадки могли співати і чути нашу думу такою, як її співали і слухали наші предки" [1, № 19, с. 12-13]. К. Квітку не полишали побоювання, що навіть найкращий виконавець "не зможе приробити кінці до записаних Колессою “початків”, а як приробить, то се буде та сама хоткевичівщина, що її розвіяти, здавало-б ся, було завданням Ф. Колесси" [1, № 19, с. 13]. Подружжя бачило видання таки радше як концертно-репертуарне, а не наукове, хоч і зроблене на високому фаховому рівні. Водночас, як випливає із згаданих вище коментарів Лесі Українки, вона добре усвідомлювала специфіку творення-виконання думних рецитацій.
Уперше результати своєї експедиції Ф. Колесса оприлюднив на Науковому конгресі Інтернаціонального Музичного Товариства у Відні у травні 1909 року, виголосивши ґрунтовний реферат "Über den melodischen und rhythmischen Aufbau der ukrainischen rezitierenden Gesänge, der sogenannten “Kosakenlieder”". Свій виступ фольклорист ілюстрував програванням фонографічних валиків, з яких звучав спів М. Кравченка, А. Скоби та М. Дубини [16, с. 15]. Робота Ф. Колесси викликала велике зацікавлення та жваву дискусію, в якій взяли участь австрійський етномузиколог Ерік Моріц фон Горнбостель, чеський дослідник народної музики — Людвік Куба. Реферат із нотними транскрипціями рецитацій М. Кравченка та інших полтавських кобзарів у цьому ж році був надрукований у Відні у матеріалах конгресу [42, s. 267-299].
Мелодії ж дум та інструментальні награвання, які транскрибував Філарет Колесса, вийшли друком двома томами у 1910 та 1913 роках як XIII та XIV томи
