набивати, машинка проштовхувати начинку, механічна кришилка — своїми колесами та держалами справляли таємниче тривожне вражіння якоїсь пекельної кухні. По стінках, на полицях і навіть під столами стояло купами начиння, банки, миски, відра, блюда, бляшанки; далі йшла батарея глибоких каструль, широких лійок, градки на ножі та сікачі, низки шпігувальних дротів та простих голок — цілий маленький світ, що потопав у жирі. Жиру було надто багато, всюди, не вважаючи на велику охайність. Він проступав між фарфоровими платівками; червона цегляна підлога блищалася від нього, а чавун плити набув сіруватого відблиску; краї ж столу, де начинку кришили, були блискучі й прозорі, наче лакований дуб. І серед цього сального випоту, цього безперервного випару трьох казанів, де топилися свинячі туші, від підлоги до стелі і цвяха не було не масного.
Кеню-Ґраделі все готували в себе вдома, купуючи на стороні від найкращих фірм тільки страсбурзькі пироги, привізні паштети, консерви в банках, сардинки, сири, бляшанки з равликами та рильєтки — свинину, смажену дрібними кусочками на салі. Тому від вересня вони починали наповнювати свій спорожнілий за літо льох. Тепер, зачинивши ковбасню, ще довго-сиділи в кухні. Кеню, за допомогою Оґюста й Леона, начиняв ковбаси, коптив шинки, топив смалець, солив на зиму різне сало. В кухні голосно дзвеніли каструлі, гупотіли ножі, сікачі, а запах страв ішов по всьому будинку. Адже, опріч того, що заготовлялось на зиму, треба було ще пекти й варити на щоденний продаж, готувати свіжий товар — паштет із печінки або зайця, холодець, маленькі ковбаски та кров'яну ковбасу.
Того вечора, об одинадцятій годині, поставивши топитися смалець у двох казанках, Кеню брався готувати кров'яну ковбасу. Оґюст допомагав йому. На розі кухенного столу Ліза з Оґюстіною лагодили білизну, а навпроти них, з другого боку, лицем до плити сидів Фльоран, посміхаючись до маленької Поліни, що лізла йому на коліна й просила «погойдати». Позад них Леон рубав начинку на ковбаси на дубовій колоді, повільно й рівномірно гупаючи сікачем.
