стара панна, обходячи третьою вулицею, зайшла до пекарні Табуро, найкращої на ввесь квартал. Мадам Табуро, Лізина приятелька, у всіх справах була непохитний авторитет. Коли говорили: «мадам Табуро казала так і так», ніхто вже не насмілювався заперечувати.
Вдаючи, наче їй треба довідатись, о котрій годині буде палитися в печі, щоб принести грушки варитися, хитра мадемуазель Саже завітала до пекарні й почала вихваляти надзвичайну чистоту ковбасні у Кеню та їхню смачну кров'яну ковбасу. Тоді, задоволена з цього морального алібі, радіючи, що їй пощастило роздмухати полум'я лютої ворожнечі, яку вона носом чула, і в той же час удати, наче «її хата з краю», бабка повернулась нарешті додому в чудовім настрої, міркуючи тільки над тим, де вона перше могла бачити таємничого кузена мадам Кеню.
Того ж дня ввечері Фльоран вийшов по обіді з дому й гуляв у критих переходах Ринку. В повітрі стояв легкий туман; порожні павільйони були смутнів сірій імлі, де-не-де пронизаній жовтавими слізками газових вогників. Уперше відчув він себе тут зайвим і зрозумів, як не до речі налетів він, наївний худий довгаль, непроханим гостем у цей щасливий світок товстунів. Йому стало ясно, що він стоїть на перешкоді всьому кварталові, що подружжя Кеню соромиться такого контрабандного кузена, з його підозрілим виглядом. Від цих міркувань він зажурився, не тому, що помітив у брата або братової хоч найменшу тінь незадоволення; ні, вони до нього були добрі, але сама добрість родичів його мучила. Фльоран дорікав собі, що так неделікатно оселився в них. У нього з'явилися сумніви. Сьогоднішня розмова в ковбасні була така, що він якось несвідомо зніяковів. Запах м'яса на прилавку наче охоплював його з усіх боків. Фльоран відчував, що спокуса ситого життя затягає його в якесь м'яке болото. Може дарма він відмовився від посади інспектора?
Ця думка викликала в ньому жорстоку моральну боротьбу. Він відчував потребу розвіятися, щоб розбурхати своє непохитне сумління. Тим часом вогкий вітер
