неї бряжчав золотий ланцюжок, непокрите волосся було зачісане модною зачіскою, а на шиї був зав'язаний мережаний бант, що робив з неї одну з кокетливих цариць Нового Ринку. Від Нормандки трохи дхнуло морською рибою, а на руці коло мизинця присохла луска з оселедця, мов перломутрова мушка. Обидві молодиці жили якийсь час в однім будинку на вулиці Пірует і дуже заприязнились. Найбільше їх з'єднувало суперництво; вони ввесь час стежили одна за одною. І Лізу і Нормандку в кварталі називали красунями. Це спонукало їх змагатись; ні одна не хотіла поступитися перед другою, і кожна намагалась яко мога підтримати славу своєї краси. Трохи нахилившись од своєї каси, Ліза Кеню бачила крізь вікно в павільйоні навпроти ковбасні рибаску серед її сеньги та осятрини. Вони пильнували одна одну. Красуня Ліза ще дужче затягала свої корсети, красуня Нормандка ще більше каблучок надягала собі на пальці, ще більше бантів чіпляла на плечі. Зустрічаючись, вони були надзвичайно милі та чемні, і в той же час краєм ока оглядали одна одну, вишукуючи хиби. Вони вдавали, наче завжди купують тільки одна в одної й дуже любляться.
— Скажіть, будь ласка, адже ви завтра ввечері робитимете кров'яну ковбасу? — поспитала, посміхаючись, Нормандка.
Та Ліза залишилася холодною. Гнів рідко, спалахував у неї, але був тривкий та невмолимий. Вона кутиками вуст сухо відповіла:
— Так.
— Бачите, я надзвичайно люблю гарячу ковбасу, як її тільки виймуть із каструлі… Я прийду до вас по неї.
Люїза Меґюден відчула, що Ліза Кеню дуже непривітна до неї; вона глянула на Фльорана, немов зацікавилася ним, а тоді, щоб не піти мовчки, не залишивши за собою останнього слова, вона мала необережність додати:
— Я позавчора купила у вас кров'яної ковбаси, так вона була не дуже свіжа.
— Не дуже свіжа? — тремтячими вустами повторила зблідла ковбасниця.
