люка примусить усенький Новий Ринок перебувати в нашім магазині, щоб довідатись, про що в нас розмова йде? А які хитрі! Ну, хто бачив, щоб люди купували свинячі котлети та ковбасну суміш о п'ятій вечора?! Та вони ладні, щоб у них животи боліли, аби тільки щось розвідати за нас… Ну, чекайте: як Саже ще одну шпигунку надішле, побачите, як я з нею поговорю. Хай хоч рідна сестра, однаково вижену. Піде, як непишна!
Чоловіки принишкли, побачивши, що Ліза дуже гнівається. Ґавар підійшов до виставки і сперся на поручні шліхованого скла з мідяною обшивкою. Він замислився, торкаючи пальцем скляні стовпчики.
— Я вбачав у цьому просто комедію, — вимовив він, помовчавши трохи й підвівши голову.
— У чому? — запитала господиня ще тремтючим від роздратовання голосом.
— Та в оцій посаді у павільйоні морської риби.
Вона тільки руками розвела, глянула востаннє на Фльорана і, заціпивши зуби, мовчки сіла на обтягнену матерією лавку біля каси. Ґавар почав докладно розвивати свою думку; адже уряд пошився б у дурні, коли б мусів видавати платню своєму ворогові. І він улесливо повторював:
— Та ж ці мерзотники вас хотіли поголодити, чи ж не так, друже? Ну, то хай же тепер вони вас годують! Це так кумедно, я мало не вмер із сміху.
Фльоран посміхався, але відмовлявся. Кеню, щоб догодити жінці, зробив спробу вмовити брата. Та Ліза, здавалося, більше не слухала. Якусь хвилину вона уважно дивилася на вулицю в напрямку Нового Ринку і раптом зірвалася з місця:
— Га, тепер до мене посилають Нормандку! — скрикнула вона. — Тим гірше, Нормандка спокутує за інших.
Огрядна чорнявка відчинила двері до магазину; то була гарна рибаска, Люїза Меґюден, на прізвище «Нормандка». Вона була гарна визивною красою, біла, ніжна, майже така сама гладка, як і Ліза, але в її очах більше було безсоромности, а груди її не були такі мертві. Вона ввійшла з молодецьким виглядом, на грудях у
