ніж. Її пухкі руки, яснорожеві на колір, м'яко й легко торкалися м'яса, наче запозичили в нього свій жир та гнучкість, а пальці її трошки були припухлі на суглобах. Вона висунула миску, питаючи:
— А чи не хочете телячої ковбаси?
Мадам Лекер довго міркувала, потім згодилася. Красуня Ліза краяла тепер з мисок. Вона брала на кінець ножа з широким лезом кусочки телячої ковбаси й заячого паштету і клала кожен кусочок на середину паперового аркушу, покладеного на важницю.
— А свинячої голови з фісташками ви мені не дали? — сказала мадам Лекер своїм противним голосом.
Ковбасниця мусіла дати свинячої голови з фісташками. Купувальниця ставала вже надто вибаглива. Вона схотіла ще два кусочки ґалянтиру з трюфлями, — кажучи, що дуже його любить. Ліза, вже роздратована, граючи з нетерплячки держалном ножа, дарма тлумачила їй, що ґалянтир з трюфлями вона могла давати тільки в суміші по три франка за фунт. Ґаварова невістка далі заглядала в блюда, шукаючи, чого б іще попросити. Коли суміш була зважена, Лізі довелося ще додавати холодцю й корнішонів. Холодець, викинутий на порцелянову дошку з форми, наче савойський пиріг, затрусився під її руками, що тремтіли від гніву; Ліза розлила оцет, коли виймала кінчиками пальців два великі корнішони з тієї банки, що стояла за шафкою.
— Двадцять п'ять су, так? — не поспішаючи запитала мадам Лекер.
Вона дуже добре помічала глухе роздратовання Лізи. З насолодою витягала вона поволі гроші, начебто в кешені в неї було повно великих грошей і трудно було знайти дрібні. Вона поглядала з-під лоба на Ґавара, милуючись ніяковою мовчанкою навколо, що затягалася через її присутність; перекупка собі присягалася, що не піде, раз тут «щось ховають од неї». Нарешті Ліза дала їй покупку, і цікавій бабі, хоч-не-хоч, довелося вийти. Вона мовчки вийшла, оглядаючися кругом по всій крамниці.
Як вона пішла, Ліза вже не витримала:
— І цю прислала погана Саже. Та невже стара пад-
