— Ні, це щось мене не вабить!
— Тоді візьміть язика або свинячої голови, ковбаси телячої, — терпляче говорила ковбасниця.
Проте, мадемуазель Саже похитувала головою. Вона ще хвилину постояла в магазині, роблячи призирливу гримасу над блюдами, та, побачивши, що Кеню не хочуть балакати при ній, і їй не вдасться нічого рознюхати, стара забралась, кажучи:
— Та ні, бачите, мені хотілось котлетки, але та єдина, що у вас залишилась, надто жирна… Колись іншим разом.
Ліза нахилилася, щоб простежити за нею очима з-під ґірлянди ковбасок, що висіли на вітрині. Вона побачила, як Саже перейшла вулицю і зайшла до фруктового павільйону.
— Стара шкапа! — пробурмотів Ґавар.
Вони нарешті були самі, і він сповістив, що знайшов Фльоранові посаду. Тут вийшла ціла історія. Один його приятель, такий собі Верлак, інспектор з павільйону морської риби, так захворів, що мусів узяти відпустку. Ще сьогодні рано казав, бідний, що був би дуже радий, коли б мав кого-небудь на тимчасового заступника, щоб задержати посаду за собою на той випадок, як пощастить видужати.
— Ви розумієте, — додав Ґавар, — що Верлак іще до півроку помре. А посада, кажу вам, дуже добра… І лишиться за Фльораном! Та ще й поліція сама буде призначати мосьє Фльорана. На цю посаду призначає префектура. Ну, й посміємося ж ми, коли Фльоран піде до цих жандарів гроші одержувати!
Він реготався з задоволення; йому все це видавалося дуже кумедним.
— Я не хочу цього місця, — сказав просто висланець. — Я заприсягнувся нічого не брати від імперії. Краще з голоду померти, аніж переступити поріг префектури. Це неможливо, Ґаваре, розумієте?
Ґавар слухав, трохи сторопівши від цих слів. Але Ліза повернулася, втопивши очі у Фльорана; її шия роздувалася, корсаж мало не тріскав від натиску схвильованих грудей. Вона тільки розтулила вуста, щоб
