Сторінка:Emile Zola. Tvory. Tom 2. Cherevo Paryzhu (1929).pdf/72

та небога. Коли жінка йому померла, її старша сестра, мадам Лекер, що повдовіла рік тому, почала дуже банувати за покійницею, майже щовечора приходячи потішати бідного вдівця. Мабуть, вона тоді мала надію сподобатися йому і зайняти ще тепле місце небіжки сестри. Та Ґавар казав, що він не терпить худих жінок, що йому гидко, як під шкурою кості чути; він лащив тільки гладких котів і собак, відчуваючи особливу приємність від круглих, товстих спин. Мадам Лекер образилась, розлютилася, що гроші її зятя не потраплять до неї, і спалахнула до нього страшенною ненавистю. Вона мала його за тяжкого ворога, і ця ворожнеча наповнювала все її життя. Коли Ґавар осів на базарі, за два кроки від павільйона, де вона торгувала молоком та яйцями, мадам Лекер переконалася, що він «навмисне це вигадав», щоб їй пошкодити, зробити її нещасною. Від тої пори вдова вічно скаржилась. Вона ще гірше пожовкла і так лютувала ввесь час, що й справді покупці почали її обминати, і справи в неї пішли погано. У мадам Лекер довгий час жила донька котроїсь із її сестер, простої селянки; та прислала до неї дівчину й більше не цікавилася своєю дитиною. Це дитинча зросло на Новому Ринку, а що її родина була на прізвище Сар'є, то й дівчинку почали прозивати Сар'єтою. Як Сар'єті минуло шістнадцять років, вона була вже така гарненька шельма, що пани навмисне заходили до її тітки купувати сиру, щоб тільки глянути на неї. Та панами вона не цікавилася. Ця дівчина з блідим личком чорнявої мадонни і блискучими, як жаринки, очима тяглася до простого люду. Вона обрала собі моторного носія, молодого хлопця з Менільмонтана, що виконував доручення мадам Лекер. Як їй минуло двадцять років, вона відкрила власну фруктову торгівлю на гроші, які в неї з'явились невідомо відкіля. А її коханець, що звався мосьє Жюль, згорнув руки, почав одягатися в чисті блюзи й оксамитовий кашкет; на Ринок він приходив лиш оповідні, і то в капцях. Вони жили разом на вулиці Вовільє в третім поверсі великого будинку, де внизу була кав'ярня. Невдячність Сар'єти остаточно розлютила мадам Лекер, і та лаяла свою небогу що-