потискав руку так, наче робив умовний [[w:Масонство |масонський]] знак. Нарешті пощастило йому зустрітися з цікавою пригодою; тепер у нього був приятель, насправді небезпечний урядові, і Ґавар міг тепер до певної міри правдиво похвалятись небезпеками, які йому загрожують. Він насправді відчував таємний жах, поглядаючи на цього чоловіка, що втік із каторги і на обличчі мав сліди тяжкого страждання. Але цей чудовий жах підвищував Ґавара у власних його очах, переконував його в тому, що він поводиться героїчно, приятелюючи з таким небезпечним суб'єктом. Фльоран — це було для нього щось святе. Тепер він божився й присягався Фльораном. Як йому не ставало арґументів і він остаточно хотів спаскудити уряд в очах якогось слухача, він посилався на Фльорана.
Ґавар поховав жінку, ще коли жив на вулиці Сен-Жак, за кілька місяців по державнім перевороті. Він торгував печеною живністю аж до 1856 року. Тоді пішли чутки, що він нажив великі гроші, взявши в компанії з своїм сусідою-бакалійником підряд постачати сушену городину для Східньої армії. І, справді, Ґавар продав свою крамницю і цілий рік жив на відсотки з капіталу. А втім, він не любив казати, звідкіля в нього взялися гроші: це йому заваджало, не давало одверто висловлювати свою думку за Кримську кампанію; про цю війну він говорив, як про ризиковану авантуру, «що мала єдиною метою підперти трон і наповнити кешені декому». Тим часом, доки минув рік, Ґавар уже страшенно знудивсь у своїм парубоцькім приміщенні. Майже щодня бував він у Кеню-Ґраделів, заприязнився з ними, оселився ближче на вулиці Косонрі. Тут йому дуже сподобався Новий Ринок із своїм галасом та вічними пльотками. Він надумався взяти собі крамничку в павільйоні живности тільки для того, щоб розважитись і наповнити порожнечу свого життя базарними пльотками. І, справді, тут він занурився в ціле море пльоток та поговору, був у курсі найдрібніших скандалів базарного кварталу, йому в голові завжди гуло від верескливих пронизуватих голосів. Це Ґаварові приємно лоскотало нерви, він раював, знайшовши нарешті
