іще розповів, що вони з нареченою на святі Сент-Уана зфотографувались. Після цього продавець увійшов до Фльоранової кімнати, бажаючи глянути на фотографію. Оґюстіна залишила її на каміні, щоб кімната кузена мадам Кеню мала кращий вигляд. Ляндуа постояв тут іще хвилину, дуже блідий у жовтавім світлі своєї свічки, і оглядався по кімнаті, де все нагадувало ще присутність молодої дівчини. Він підійшов до ліжка, запитав, чи добре Фльоранові тут спати. Оґюстіна жила тепер унизу; це ще краще, бо на мансардах узимку буває дуже холодно. Нарешті, він пішов, залишивши Фльорана самого в ліжку, перед фотографією. Оґюст був копією Кеню, тільки блідий; Оґюстіна нагадувала Лізу, але ще недостиглу.
Фльоран заприязнився з підмайстрами в ковбасні, брат яко мога догоджав йому, Ліза спокійно ставилась до його присутности, а, проте, він тяжко знудився. Йому не вдалося знайти лекцій, дарма, що він їх шукав. Правда й те, що він боявся йти до шкільного кварталу, щоб його там хто не впізнав. Ліза натякала, що краще Фльоранові звернутися до якогось торговельного будинку, де він міг би стати за конторника або діловода. Вона ввесь час верталась до цієї думки, і нарешті запропонувала пошукати йому посаду.
Згодом молодицю почало дратувати, що він увесь час стремить у неї перед очима, нічого не робить, не знає, де себе діти. Спочатку це була розумна огида до ледаря, який тільки їсть та п'є, а робити не робить.
Красуня ще не закидала йому того, що він їх об'їдає. Вона звичайно тільки говорила:
— А я не могла б так жити, цілими днями мріючи про щось. Звичайно, тоді й їсти не схочеться… Вам треба наморитись!
Ґавар також шукав Фльоранові посаду, але він це робив на свій власний манір, мовляв, у таємничий спосіб. Йому хотілося знайти для свого приятеля якесь драматичне амплюа, або хоч повне гіркої іронії, яке личило б «вигнанцеві». Ґавар був опозиціонер, йому вже минуло п'ятдесят років, і він похвалявся, що спричинився до занепаду чотирьох урядів. Карло X, попи,
