трі спускалась люстра з чотирма газовими лямпочками; а позаду каси, на цілому простінку, і ліворуч, і на задній стінці — всюди дзеркала поміж мармурових дощок видавались ясними озерами, дверима, що відкривались у безмежність до інших заль, так само повних м'яса. А надто подобалася всім своєю добірною красою каса, що стояла праворуч; на ній були вставки рожевого мармуру, наче симетричні медальйони. Підлога була викладена білими й рожевими плитками з темночервоним бордюром на грецький взірець. Всенький квартал пишався своєю ковбаснею, і ніхто більше не згадував про кухню вулиці Пірует, де був мертвяк. Цілий місяць сусідки зупинялись на пішоході, щоб тільки глянути на Лізу через ковбаси та печеню на вітрині вікна. Її рожево-біле тіло було таке саме чудове, як і білий мармур. Вона була мов душею, живим світлом, здоровим і тривалим ідолом ковбасні, і од тої пори її вже не називали інакше, тільки «красуня Ліза».
Праворуч від магазина була їдальня, на прочуд чиста кімната, з буфетом, столом, плетеними стільцями з ясного дуба. Плетена рогожка на паркеті й шпалери по стінах були ясножовті. Церата, помальована під дуб, надавала їдальні холодного вигляду, але її звеселяв одблиск мідяної лямпи, що спускалася зі стелі над столом, накрита широким абажуром з прозорого фарфору. З їдальні були двері просто до великої квадратової кухні. З кухні був вихід на маленьке бруковане підвір'ячко, де складали цебри, кадуби й різне запасне начиння. Ліворуч від кранта з водою засихали зів'ялі квіти, зняті з вітрини; вони лежали на краю ринштока, куди зливали жирні помиї.
Справа йшла надзвичайно добре. Кеню, що був налякався великих витрат, тепер просто схилявся перед жінкою, маючи її за «розумну голову». За п'ять років у них було майже вісімдесят тисяч франків, що давали їм добрі відсотки. Ліза пояснювала, що вони не женуться за великими грішми, не намагаються дуже скоро забагатіти. Інакше вона казала б чоловікові взятися до гуртової торгівлі свинями, і мала б грошей досхочу. Та вони ще молоді, нема чого спішитися; брудна ро-
