рубав свинячу печінку. Вона зачекала, доки він скінчить, і байдужим тоном балакала з ним. Але очі її надзвичайно світились, і вона посміхнулася йому своєю чарівною посмішкою, кажучи, що має з ним побалакати. Вона насилу підіймалася по сходах; їй, видко, тяжко було нести те, що лежало у фартуху, який мало не подерся від тої ваги. Дійшовши до третього поверху, Ліза задихалася й мусіла зупинитись. Здивований Кеню, не промовивши й слова, йшов за нею аж до дверей її кімнати. Тут уперше вона запросила його зайти. Тоді щільно зачинила двері і, випускаючи фартух із своїх здерев'янілих від утоми пальців, помалесеньку висипала на своє ліжко цілий дощ срібних та золотих монет. Вона знайшла дядькові гроші на дні кадуба з солониною. Ця купа грошей утворила велику яму на м'якій та ніжній дівочій постелі.
Ліза й Кеню раділи стримано, майже побожно. Вони сіли на край постелі, Ліза в головах, а Кеню в ногах, по обидва боки купи монет, і взялися рахувати гроші на ковдрі, щоб не дзвонили. Там було сорок тисяч франків золотом, три тисячі сріблом і сорок дві тисячі банкнотами в бляшанці. Добрих дві години рахували вони все це. Руки Кеню трошки трусились. Ліза зробила більшу частину цієї роботи. Вони розкладали стовпчики червінців на подушці, а срібло лишалося на перині. Підрахувавши, нарешті, величезну для них суму — вісімдесят п'ять тисяч франків, хлопець з дівчиною почали розмову. Звичайно, вони говорили про своє майбутнє, про свій шлюб, дарма, що ніколи й слова ще не сказали за кохання. Ці гроші мов розв'язали їм язик. Вони сіли вигідніше на ліжку, попритулялися спиною до стінки, біля якої стояло під білою легенькою завісою ліжко, й повипростували ноги. Під час розмови їхні руки, перебираючи срібло, зустрілися серед грошей, та й залишились одна в одній. Так вони дочекали присмерку. І тоді вперше Ліза зчервоніла, побачивши себе попліч із цим юнаком. Постіль була збурена, простирало висіло в безладді; на подушці, що лежала між ними, від золота утворились ямки, наче її пом'яли дві голови, під час палких пестощів.
