Нарешті він досяг того, що йому дозволили побачитися з Фльораном. Та, повернувшися з Бісетру, він захворів. Три тижні перележав він у ліжку, сонний та апатичний. Це була його перша і єдина хвороба. Ґрадель казав, що хай небіж-республіканець іде під три чорти. Коли одного ранку він довідався, що того відправлено до Каєни, він збудив Кеню, шарпаючи його за руку, різко сповістив йому цю новину й викликав таку кризу, що другого дня юнак уже встав. Його горе розтануло, м'яке тіло товстуна наче вбрало в себе його останні сльози. За який місяць він уже сміявся, гніваючись на себе, сумуючи, що йому хочеться сміятись; але добрий настрій уже опановував його, і Кеню несвідомо сміявся.
Він узявся виробляти ковбаси, і це було йому ще приємніше, як куховарити. Але дядько Ґрадель казав, що він не повинен покидатися кухні, бо дуже рідко ковбасник буває разом із тим добрим кухарем, і для нього дуже добре, що він перше робив у ресторані, а тоді потрапив у ковбасню. Проте, Ґрадель мав користь із таланту Кеню; він казав йому варити обіди на замовлення, доручав небожеві смажити на ріжні та готувати свинячі котлети з корнішонами. А що юнак насправді був йому дуже корисний, то дядько на свій лад полюбив його і часом, коли був веселий, щипав його товсті руки. Він продав бідний мотлох на вулиці Ройє-Коляр і тримав у себе ті сорок з чимось франків, що взяв за всю обставу, аби той пройдисвіт Кеню, мовляв старий, не порозкидав по-дурному грошей. Проте, нарешті, Ґрадель почав давати небожеві по шість франків щомісячно на маленькі розваги.
Не маючи грошей, терплячи іноді від брутального дядька, Кеню, проте, був цілком щасливий. Він любив, щоб ним керували; надто виніжив його Фльоран, виховуючи брата, як ліниву панночку. До того, він здобув собі приятельку в ковбасні дядька Ґраделя. Як Ґраделеві померла жінка, йому довелось узяти продавницю. Він обрав собі здорову, апетитну дівчину, знаючи, що це подобається покупцям і добре рекомендує його вироби. Була у старого одна знайома вдова, що жила на
