нях, з'явилася безліч нових витрат: доводилось витрачатися на одежу, платити за їжу в чужих людях, частувати товаришів. Тисячі восьмисот франків Фльоранової платні на це не вистачало. Йому довелося взяти ще дві вечірні лекції.
Брати здобули собі приятеля. Їхній дім одним фасадом виходив на вулицю Сен-Жак; там відкрилася велика харчова крамниця, де торгував статочний чоловік, на прізвище Ґавар. Жінка його вмирала з сухіт в масних випарах смаженого м'яса. Коли Фльоран повертався додому надто пізно й не міг сам приготовити яку страву, він купував унизу кусок смаженої індички або гуски на дванадцять су. Це в них було великим святом. Ґавар із часом зацікавився цим худорлявим юнаком, розвідав його історію і принадив до себе молодшого брата. Скоро Кеню зовсім не виходив із сусідової крамниці. Тільки Фльоран виходив, він зараз же спускався вниз і сідав у крамниці, милуючись чотирма велетенськими ріжнами, що крутилися з приємним гуркотом перед високим ясним полум'ям.
Широка мідяна обшивка на камені вилискувала, від смаженої птиці йшла пара, сало шипіло на листі; ріжни починали нарешті балакати між собою, лагідними словами промовляючи до Кеню, що з полоником у руках побожно поливав злотисті черевця круглих гусок та великих індичок. Він там сидів цілими годинами, увесь розчервонівшись від вогню, що танцював у печі; він трохи дурів, непевно посміхаючися до птиці, що смажилась на ріжні. Хлопець розбуркувався тільки в ту хвилину, як смаженину вже здіймали з ріжна. Смажена живність падала на блюдо; з птичих животів виймали рожен, з нього аж дим ішов від вогню; в обидві проколоті діри з птичих животів виливався сік, і кімната наповнювалася пахощами смаженини. Тоді хлопчик, стоячи біля вогню й стежачи очима за операцією, ляскав у долоні, балакав із птахами, казав їм, що вони дуже смачненькі, що їх з'їдять, а киці тільки кісточки залишать. І він аж підскакував з радощів, коли Ґавар давав йому шматочок хліба, що майже півгодини пражився на листі в гарячій підливці.
