Сторінка:Emile Zola. Tvory. Tom 2. Cherevo Paryzhu (1929).pdf/35

Ця сторінка вичитана

тога великих торговців, що їхали на базари різних кварталі, до шаркання капців бідних жінок, що ходять від дверей до дверей, пропонуючи салату із своїх кошиків.

Фльоран увійшов у котрусь криту вулицю ліворуч, у групі чотирьох павільйонів, що її глибоку й тиху тінь він помітив іще минулої ночі. Сердешний сподівався там притулитися, знайти собі будь-який захисток. Але тепер і ці павільйони так само попрокидалися, як і інші. Він пройшов до кінця вулиці. Підводи швидко під'їздили, заставляючи Пташиний ряд клітками з живою птицею, чотирикутними кошиками, де різану птицю було накладено в кілька шарів. На пішоході з протилежного боку з інших підвід викладали цілі телята, завинені в полотно, покладені на бік, мов сонні діти, в довгасті кошики, звідкіля стреміли тільки чотири обрубані, розчепирені криваві кігті. Тут були цілі барани й четвертини волової туші, стегна й лопатки. Різники у великих білих фартухах штампували м'ясо, підвозили його, важили й розвішували на гаках в оціночній залі. Притиснувшись лицем до залізних ґратів, Фльоран дивився на ці низки розвішаних туш, на волів та баранів з червоним м'ясом, на телят яснішого кольору, з жовтими плямами товщу та жил, з розпоротими черевами. Звідтіля він пройшов до відділу тельбухів, між білявими телячими головами та ногами, фляками, акуратно складеними в коробки, мізками, обережно покладеними рядочком у плескатих кошиках, кривавими печінками, синюватими нирками. Він зупинився коло довгих візків на двох колесах, під парусиновим накриттям; на них привозили розрубані по половині свинячі туші і підвішували їх на гаках по обидва боки ґратів над солом'яними устілками. Відкриті задки цих візків подібні були до капличок на покійників, до якоїсь скінії, в яскравих огненних фарбах цього відкритого м'яса; а на солом'яній підстилці стояли бляшані коробки, повні крови, що спливала з свинячої туші. Тут навіжена лють прокинулась у Фльорані; нудкі пахощі різниці, їдкий сморід тельбухів дратували його до нестями; він вийшов з критої вулиці, воліючи ще раз повернутись на пішохід вулиці Пон-Неф.