Нагорі мадам Леонс відступала кімнату по кімнаті не відразу; вона приходила до одчаю, сердце їй закипало кров'ю, наче вона сама мусіла показувати грабіжникам те місце, де були сховані її гроші.
— Беріть, усе забирайте, — нарешті скрикнула вона і впала в крісло.
Сар'єта вже пробувала, до якої шафи підходить ключ. Мадам Лекер підозріло поглядала на небогу, не відходила від неї і так насідала на неї, аж та нарешті сказала:
— Та ж, тіточко, ви мені перешкоджаєте. Посуньтеся трошки, щоб я могла вільніше орудувати руками.
Та ось одна шафа, що стояла проти вікна, між каміном та ліжком, одчинилась. У чотирьох жінок вирвалося глибоке зідхання. На середній поличці лежало майже десять тисяч франків золотом. Вони були методично розстановлені маленькими стовпчиками. Ґавар обачно вмістив усі свої гроші до одного нотаря; цю суму він узяв від нотаря про кожен випадок, на той час, коли, як він казав, «почнеться завірюха». Він урочисто сповіщав, що триває напоготові свою жертву, щоб віддати її на справу революції. Він спродав деякі папери і щовечора втішався, поглядаючи на свої десять тисяч франків. Він милувався ними. Йому здавалося, що вони виглядають якось задерикувато, мов справжні бунтівники. Вночі йому снилося, що в шафі точиться бій; він чув там постріли, гуркіт каміння на барикадах, гомін, крики тріюмфу; це його гроші виявляли свій опозиційний настрій.
Сар'єта простягла до них руки з радісним криком.
— Геть із руками, мала! — хрипким голосом промовила мадам Лекер.
Вона ще гірше пожовкла в промінистім відблиску золота; лице її було мармурове від жовчі, очі червоні від хвороби печінки, що непомітно підточувала її здоров'я. За її спиною мадемуазель Саже спиналася навшпиньки, не тямлячись від захвату, зазираючи углиб шафи. Мадам Леонс, своєю чергою, підвелася, буркочучи щось під ніс.
