уже чекала на нього сотня салдатів, щоб розстріляти. Проте, вийшовши на вулицю, Ґавар знайшов сили випростатись і йти твердим кроком. Він навіть посміхнувся востаннє, подумавши, що Ринок дивиться на нього і що він зуміє вмерти мужньо. Ця поза приємна була його самолюбству.
Тим часом надбігли Сар'єта з мадам Лекер. Вони запитали, що це значить. Тітка зарепетувала, а небога, дуже зворушена, кинулася цілувати дядька. Він її міцно стиснув і встиг у цей час передати ключ та прошепотіти на вухо:
— Усе візьми, а шпаргали спали.
Потому він сів у фіякр із таким виглядом, наче сходив на ешафот. Коли карета зникла за рогом вулиці П'єр-Леско, мадам Лекер помітила, що Сар'єта непомітно ховає ключ у кешеню.
— Дарма праця, моя крихітко, — прошипіла вона крізь зуби, — адже я добре бачила, як він його тобі сунув у руку… Присягаюся богом святим, що піду до нього у в'язницю і все викажу, як ти не будеш добра до мене.
— Та ж, тіточко, я, здається, завжди до вас добра, — ніяково посміхаючись, відповіла Сар'єта.
— Ну, то зараз ходім до нього. Нема часу, бо поліція може накласти лапу на його шафи.
Мадемуазель Саже з блискучими очима слухала їхню розмову і тепер побігла за ними слідом на своїх коротеньких ніжках. Тепер їй уже не цікаво було чекати Фльорана. Від вулиці Рамбюто аж до вулиці Косонрі вона була дуже тихенька, запобігала ласки, пропонуючи свої послуги переговорити насамперед із двірничихою, мадам Леонс.
— Побачимо, побачимо, — уривчасто відповідала їй старша перекупка.
Але й справді довелося вести переговори. Мадам Леонс не згоджувалася пускати чужих жінок на кватиру до свого кватиранта. Вона була сувора, обурена тим, як недбало зав'язана хустинка на грудях у Сар'єти. Проте, коли мадемуазель Саже прошепотіла їй кілька слів, а надто, коли їй показали ключ, вона згодилася.
