чивши, що зять вагається, мадам Лекер нарешті спокійно промовила:
— Та немає і п'яти хвилин, відколи ми тут стоїмо, мабуть, він перейшов раніш.
— Тоді піду нагору, наважуся злізти на п'ятий поверх, — сміючись промовив Ґавар.
Сар'єта була зробила рух, мов би хотіла його втримати, та тітка вхопила її за руку й потягла назад, шепочучи на вухо:
— Лиши, дурна! Так йому й треба. Хай знає, як нами нехтувати.
— Га, тепер не буде більше казати, що я їм вонюче м'ясо, — шепотіла собі тихенько мадемуазель Саже.
Тут усі три замовкли. Сар'єта стояла червона, а ті обидві зовсім пожовкли. Куми відверталися тепер одна від одної, не знали де очі діти, де сховати руки; нарешті, руки вони заклали під фартухи. Та їхні погляди інстиктивно здіймалися тепер угору. Вони стежили очима за Ґаваром крізь стіни, немов бачили, як він сходить на п'ятий поверх. Нарешті, розрахувавши, що він уже, мабуть, увійшов до кімнати, вони знову скоса зиркнули одна на одну. Сар'єта нервово засміялася. Раптом їм уявилось, наче заслонки на вікні заворушились, і вони подумали, що у Фльорановій кімнаті точиться боротьба. Та фасад будинку стояв такий самий спокійний, зігрітий соняшним промінням. Минуло чверть години непорушної тиші; протягом цих кількох хвилин хвилювання трьох жінок набрало такої сили, що їм аж дух забивало. Вони були близькі до непритомности, коли якийсь чоловік нарешті вийшов із фіртки і побіг по фіякр. Хвилин із п'ять минуло ще, доки Ґавар з'явився в супроводі двох агентів. Ліза була визирнула на пішохід, але швидко сховалась, побачивши фіякр. Ґавар був смертельно блідий. У мансарді його обшукали й знайшли при ньому револьвер та коробочку з набоями. З того, як грубо говорив з ним комісар, з руху, який він зробив, почувши Ґаварове прізвище, блідий купець вирішив, що вже загинув. То була жахлива розв'язка, якої він серйозно ніколи не сподівався. Уряд йому не подарує. Ноги йому підгинались, мов
