свої рундуки, навіть виходили в критий перехід. Усі очі були звернені до ковбасні. Квартал чекав і хвилювався.
Це вийшло дуже врочисто. Коли Нормандка з'явилася з вулиці Пірует, глядачам аж дух забило.
— Вона начепила свої діяманти, — прошепотіла Сар'єта.
— А гляньте, як виступає, — додала мадам Лекер. — Ото нахаба!
Красуня Нормандка, справді, виступала королевою, що милостиво згодилася замиритись. Вона вистроїлася, надягла свій шіньйон із кучерями й підняла трошки фартух, щоб показати кашемірову спідницю. Люїза навіть поновила надзвичайно пишний мережаний бант. Почуваючи, що всенький Новий Ринок стежить за нею, вона ще більш набундючилась, наближаючися до ковбасні, і нарешті зупинилася під дверима.
— Тепер черга красуні Лізи, — сказала мадемуазель Саже. — Дивіться!
Красуня Ліза, посміхаючись, вийшла з-за своєї каси. Вона поволі перейшла ввесь магазин і з порогу простягла руку красуні Нормандці. Ковбасниця також поводилася надзвичайно гідно, у блискучій білизні та чистенькім убранні. Гомін перебіг по всьому рибному павільйону; всі голови на пішоході зблизились і пішло жваве обговорення. Обидві жінки зайшли до магазину, і ковбаси на вітрині не давали їх добре розглянути. Недавні суперниці, видко, розмовляли по-приятельському, злегка вклонялись одна одній, говорили приємні речі.
— Чекайте, чекайте, — почала мадемуазель Саже, — здається, красуня Нормандка щось купує. Але що вона таке може купувати? Мабуть, кров'яну ковбасу. Ах! Ви не бачили? Красуня Ліза віддала їй фотографію, як передавала покупку.
Знову пішли вітання. Красуня Ліза, навіть перевершуючи умовлену ґречність, схотіла відпровадити Нормандку аж на вулицю. Тут вони ще посміялись удвох, показалися кварталові, як добрі приятельки. То була справжня радість для всього базару; перекупки повернулися до своїх рундуків, кажучи, що все закінчилося дуже гарно.
