— Ти падлючна, — повторила молода дівчина, ще гірш образливим тоном.
Тоді Нормандка, що мала сили, затопила сестру по щоці. Клер зблідла, як смерть, і кинулась на Люїзу, вчепившися нігтями їй у шию. Хвилину вони боролися, висмикуючи одна одній волосся, силкуючися задушити одна одну. Молодша з неймовірною силою, дарма, що була така тоненька, так штурхнула старшу, що вони обидві впали на дзеркальну шафу; від дзеркала тільки скалки полетіли. Мюш ревів, стара Меґюден кричала до мадемуазель Саже, щоб та їй допомогла розчепити сестер. Та Клер вирвалася від Люїзи, примовляючи:
— Падлючна, падлючна… Я зараз попереджу цього нещасного, що ти його зрадила!
Мати заступила перед нею двері. Нормандка кинулася на неї ззаду і за допомогою мадемуазель Саже вони всі три вкинули дівчину в її кімнату й замкнули там, двічі повернувши ключ, не зважаючи на її несамовитий опір. Вона била в двері ногами, розбивала й трощила все в кімнаті. Далі нічого не було чути, крім завзятого дряпання залізом по стіні. Клер вістрям своїх ножиць силкувалася виколупати петлі дверей з одвірку.
— Адже вона б убила мене, коли б мала ніж, — казала Нормандка, шукаючи свою одежу. — Ось побачите, вона погано скінчить із тими своїми заздрощами. Головне, не треба їй двері відчиняти. Вона збурить проти нас цілий квартал.
Мадемуазель Саже швидко спускалася сходами. Вона прийшла на ріг вулиці Пірует саме на ту хвилину, коли комісар знову заходив у фіртку до Кеню-Ґраделів. Добра бабуся зрозуміла й увійшла до ковбасні з такими блискучими очима, що Ліза дала їй знак мовчати, показавши на Кеню, який розвішував солонину. Коли він пішов до кухні, стара плетуха стиха розповіла драму, що допіру відбулась у Меґюденів. Ковбасниця, схилившися над касою і поклавши руку на миску з телячою ковбасою, слухала, в очах її відбивалося щастя перемоги. Потому, коли ввійшла покупниця й купила дві поросячі ніжки, вона їх задумливо загорнула в папір.
— Знаєте, я аж ні трошки не гніваюся на Нор-
