підійдуть з Набережної, або пройдуть маленькими купками через Сен-Жерменське передмістя. Та на тім боці Сени турбували Фльорана Єлісейські поля з їхніми відкритими алеями; він передбачав, що там поставлять гармати, щоб очистити набережну. Тоді голова змови змінив багато подробиць у первіснім проєкті, позначаючи місце бою для різних загонів у записній книжці, що тримав у руці. Справжній напад, звичайно, треба вести від Бурґунської та Університетської вулиць, а з боку Сени буде зроблено тільки потрібну диверсію. Ранішнє сонце гріло йому потилицю, грало на широких пішоходах і золотило колони величної будівлі перед Фльорановими очима, а він у мріях уже бачив бій, бачив людей, що дряпалися на ці колони, розбуті ворота, перистиль, повний повстанців; потому, на самій горі, худі руки закріпляли прапор.
Він поволі повертався, похиливши голову. Ніжне туркотання примусіло його підвести її. Він помітив, що йде Тюльєрійським садом. На галявину спустилася зграя диких голубів; вони поважно ходили, хитаючи шийками. Фльоран на хвилину сперся на діжку з помаранчевим деревом, поглядаючи на траву й на птахів, залитих сонцем. Перед ним простяглася чорна тінь каштанів. Гаряча тиша спускалася на землю, порушена вічним гуркотом екіпажів, що котилися за штахетами вулиці Ріволі. Запах листя зворушив Фльорана, нагадавши йому мадам Франсуа. Маленька дівчинка бігала за обручем і налякала голубів. Вони злетіли, посідали на мармурову руку античного борця посеред муріжка і, туркочучи, почали чепуритися.
Заходячи до ринку з вулиці Вовільє, Фльоран почув голос Кльода Лянтьє, що кликав його. Митець ішов до підземелля павільйону живности.
— Гей, чуєте, ходімо зі мною! — гукнув він. — Я шукаю тварюку Маржолена.
Фльоран пішов за ним, щоб забутися ще на хвилину, ще трошки відтягти свій поворот до рибного павільйону. Кльод казав, що його приятелеві Маржоленові вже немає чого бажати: він перетворився на худобу. Митцеві хотілося, щоб Маржолен позував йому
