Сторінка:Emile Zola. Tvory. Tom 2. Cherevo Paryzhu (1929).pdf/299

Ця сторінка вичитана

бом і, як на небі, світилися на ньому жовті зірки газових вогників. Спершися на залізні поручні, Фльоран думав, що рано чи пізно він буде покараний за те, що згодився взяти інспекторську посаду. Це було плямою на його житті. Він був записаний у бюджет префектури, він був зрадник, бо служив імперії, дарма, що стільки разів, бувши в засланні, сам собі присягався цього не робити. Бажання догодити Лізі, великодушність, із якою він витрачав свою платню, совісне ставлення до своїх обов'язків більше не виправдовували у власних його очах цієї поступки. Якщо він страждав у цім зажерливім оточенні, що переїлося донесхочу, то він на це й заслуговував. Він у думці пережив цей тяжкий рік: як його переслідували сідухи з рибного павільйону, як нудило його в мокру погоду, пригадав вічне перевантаження свого шлунку худої людини, приглушену недоброзичливість, що її він одчував навколо себе і яка так швидко зростала. Все це він сприймав, як заслужену кару. Цей незрозумілий для нього приплив здушеної ворожости віщував якусь невідому катастрофу, і Фльоран заздалегідь скорявся перед нею, встидаючися своєї помилки, що тепер вимагала покути. Він навіть обурився сам проти себе, коли згадав про рух народній, що він підготовляв своїми руками; втікач казав собі, що він уже тепер не досить чистий, щоб таке завдання могло мати успіх.

Як багато мріяв він на цій височині, блукаючи очима по неосяжних дахах павільйонів! Найчастіш йому ввижалося, що це — сірі моря, що вони розповідають йому за далекі країни. Темної ночі й дахи темніли. Вони перетворювалися на мертві озера, на чорні води, гнилі та смердючі. А прозорі ночі перетворювали їх на ясні водоймища; проміння точилося по обох поверхах дахів і великі цинкові площі видавалися вогкими; світло мов спливало, скочувалося з них і падало з країв цих неосяжних басейнів, що містились один над одним. Холод сковував їх, заморожував, мов бухти норвезькі, де бігають на ковзанях, тоді, як у липневу спеку дахи дрімають у важкім сні. Колись у грудні, відчинивши ввечері вікно, він побачив базарні дахи, білі від снігу; вони