знайомих у Батіньйоль. Фльоран мусів цілий вечір пересидіти віч-на-віч із Робіном. Утікач майже ввесь час говорив сам один і нарешті йому стало нестерпно нудно. Його мовчазний товариш тільки хитав своєю бородою й що чверть години простягав руку за склянкою, щоб ковтнути пива. Фльоран скучив і пішов спати. Та Робін, залишившися сам, не пішов, а ще довго сидів, задумливо насунувши капелюха на чоло і втопивши очі в свою склянку. Роза й хлопець-прислужник мріяли раніш зачинити винарню, бо в кабінеті не було компанії, але вони мусіли вичекати добрих півгодини, доки Робін нарешті пішов додому.
Коли Фльоран прийшов до своєї кімнати, йому стало страшно лягти в ліжко. Він відчув один із тих нападів нервового смутку, від яких він часом цілими ночами мучився в страшнім кошмарі. Напередодні він їздив до Клямару на похорон Верлака, що нарешті помер у жахливій агонії. Фльоранові ще ввижалися вузькі ноші, що спускалися в яму. Надто не міг він нагнати з очей образ мадам Верлак, з її плаксивим голосом, дарма, що в очах сліз не видко було; вона ввесь час ходила слідком за Фльораном, розповідала, що за труну не заплачено і що вона не знає, як бути з носіями, бо аптекар довідався за смерть Верлака і ще напередодні казав заплатити собі всенький борг. Фльоран мусів дати грошей на похорон і поверх того ще заплатити могильникам. А як він уже зібрався йти, то вдова подивилася на нього з таким нещасним виглядом, що він залишив їй ще двадцять франків.
Ця смерть його попередника була йому дуже прикра. Тепер почнуть його турбувати, схотять затвердити на посаді, а це загрожує небезпечними ускладненнями, бо в поліції може прокинутися підозріння. Фльоранові хотілося, щоб повстання вже завтра спалахнуло й визволило його з цієї скрути. Схвильований своїми думками, він вийшов на терасу, щоб прохолодити гарячу голову подувом вітру цієї теплої ночі. По зливі вітер ущух. Темносинє небо було безхмарне і ще дихало гарячкою блискавиці. Обмитий Новий Ринок лежав перед ним усією своєю величчю; він був однакового кольору з не-
