дозволите мені бути щирим із вами?.. Я і вас люблю саме за те, що ви політикою цікавитеся так само, як я малярством. Ви себе лоскочете, мій милий.
Фльоран заперечив, тоді Кльод знову:
— Та лишіть! Ви митець у своїм дусі, мрійник у царині політики; закладаюся, що ви вечорами висиджуєте тут, милуючися зірками, наче це бюлетені голосування вічности… Одне слово, ви лоскочете себе своїми ідеями справедливости та правди. Щоправда, ваші ідеї, так само, як і мої ескізи, жахають буржуїв. І, кажучи між нами, якби ви були Робіном, невже ви думаєте, що мені цікаво б було приятелювати з вами? Ох, поете, поете!
Потому Кльод починав жартувати, казав, що він з політикою за панібрата, бо звик до неї в пивницях та в майстернях митців. З цього приводу він розповів про кав'ярню на вулиці Вовільє, що містилась у нижнім поверсі будинку, де жила Сар'єта. Це була закурена тютюновим димом заля, заставлена оксамитовими витертими лавами та мармуровими столами, що пожовкли від порцій кави з ромом; тут збиралися молоді фертики з усього базару. Мосьє Жюль царював тут над бандою носіїв, продавців, кавалерів у білих блюзах та оксамитових картузах. Сам він носив шикарні бакенбарди. Щосуботи мосьє Жюль загадував підрівняти собі на потилиці волосся, ба навіть підголити його в цім місці, щоб шия була біліша. Цю операцію робив парикмахер вулиці Дедезекю, де він платив щомісячно. Сар'єтин приятель давав тон усім відвідувачам кав'ярні; він грав на більярді з добірною грацією, виставляючи клуби, заокругляючи руки та ноги, майже лягаючи на сукно, при цьому його стан показувавсь у всій красі. Скінчивши партію, молоді люди починали розмови. Всі вони були великі реакціонери і дуже світські. Мосьє Жюль читав самі праві газети. Він знав артистів маленьких театрів, він був на «ти» з багатьма знаменитостями, знав, чи мала успіх, чи провалилася п'єса, яку грали напередодні. Але найбільшу прихильність мав він до політики; ідеал його був Морні, якого Жюль так і називав просто Морні, без титула. Він вичитував звіти засідань Зако-
