по краплі наливала ром на кусочок цитрини, що плавав в окропі, щоб ром не змішувався з водою; а тоді вона його запалювала й поважно дивилась, як він горить, поволі пихкаючи своєю цигаркою, а високе полум'я алькоґолю освітлювало її лице зеленавим відблиском. Проте, і це вже було для неї занадто дорого тепер, відколи вона втратила посаду. Шарве, їдко посміхаючись, зауважив своїй дружині, що вона вже більше не багачка. Клеманс тепер мала тільки те, що заробляла лекціями французької мови. Вона давала ці лекції рано-вранці, в кінці вулиці Міроменіль одній молодій особі, що хотіла здобути освіту потихеньку, щоб того не знала навіть її власна служниця. І Клеманс увечері задовольнялася тепер одною квартою пива. Проте, вона її пила з філософським спокоєм.
Вечірні збори в скляному кабінеті втратили свій колишній галасливий характер. Шарве раптом замовкав і блід від холодної люті, коли за нього забували, щоб слухати його суперника. Спогади за той час, коли він тут панував, доки не з'явився Фльоран, думка, що він тоді мав змогу деспотично командувати цією купкою людей, завдавала його серцю муки скинутого короля. Як він іще й приходив сюди, то тільки тому, що, наче за батьківщиною, нудьгував за цим тісним куточком, який нагадував йому солодкі години самовладного панування над Ґаваром та Робіном; навіть Льоґрів горб належав тоді йому, як і товсті руки дужого Олександра, й похмуре Лякайлеве обличчя. Шарве просто валив їх ниць перед собою, вселяв свою думку в їхні груди, плечі їхні відчували вагу його берла. А тепер йому було надто боляче, і він поважно мовчав, призирливо посвистуючи крізь зуби, навіть не спускаючися до того, щоб заперечувати всі ті дурниці, які обговорювалося в його присутності. Шарве до одчаю доводило те, що його усунули поволі, перше, ніж він це помітив. Гебертист не міг усвідомити, в чому ж полягає секрет Фльоранової зверхности. Послухавши кілька годин підряд лагідного й трохи сумного втікача, Шарве часто казав:
— Та цей хлопець чисто, як піп, йому тільки ряси бракує.
