у непримиренній ненависті до товариства, що збиралося в скляному кабінеті Лебіґрової винарні. Стара закидала цій компанії, що вони поширили чутки, наче вона купує недоїдки. Справді, колись увечері Ґавар розповів, що та стара коза, яка приходила підглядати за ними, живилася паскудством, що залишалося від ненажерливости бонапартистської зграї. Клеманс занудило, Робін хапливо ковтнув пива, наче хотів сполоснути собі горло, а Ґавар повторював:
— Тюльєрі ригало на цю мерзоту.
Він говорив з огидою. Шматки м'яса з імператорової тарілки були для нього найгіршою гидотою, політичним послідом, гнилими недоїдками всього свинства імперії. Відтоді в Лебіґровій винарні до мадемуазель Саже почали ставитися з огидою; нею бридились, наче ходячою купою гною, нечистою твариною, що живилася гнилятиною, від якої тікали навіть собаки. Клеманс та Ґавар рознесли це по цілім Новім Ринку, і це дуже підірвало взаємини старої дівулі з перекупками. Коли вона переривала товар і балакала, нічого не купуючи, її відсилали купувати недоїдки. Це підірвало джерело відомостей, які вона завжди збирала. Траплялися дні, коли вона навіть не знала, що робиться навкруги, і аж плакала з досади. З цього приводу стара колись відрізала Сар'єті та мадам Лекер:
— Нема чого випихати мене, мої красунечки… Бо ваш Ґавар мене попам'ятає…
Її загроза трохи приголомшила тітку з небогою; проте, вони їй нічого не відповіли. Та стара заспокоїлась і другого ж дня знову лицемірно почала жалувати бідного мосьє Ґавара, що слухає таких поганих порадників і йде до видимої загибелі.
А Ґавар, справді, дуже компромітував себе. Відколи почала достигати змова, він усюди таскав з собою в кешені револьвера, що його так боялася мадам Леонс. Це був здоровий пістоль, куплений у найкращого паризького зброяра з таємним виглядом. На другий же день він показав цю штуку всім сідухам павільйону живности, мов школяр, що ховає у своїй шухляді заборонений роман. Ґавар трошки висував дуло з кешені; він
