повертається о першій годині. У неділю вона навіть носила йому бульйон до його кімнати, бо він мав дуже поганий вигляд.
— Е, вона знає, що робить, — відказала мадам Лекер, бо її дуже турбувало таке ніжне піклування мадам Леонс.
Мадемуазель Саже відчула обов'язок обстати за своєю приятелькою:
— Ні, вибачайте, ви помиляєтесь… Мадам Леонс вища від своєї посади… Це особа цілком пристойна… Боже ти мій, якби вона хотіла погріти собі руки коло мосьє Ґавара, то їй тільки треба було б нахилитись! Я чула, що в нього все валяється порозкидане… Отож я хотіла, власне, за це з вами поговорити… Але нікому ні словечка, чуєте? Я вам це по секрету кажу.
Тітка з небогою всіма богами заприсяглися, що заніміють. Вони повитягали шиї, наставилися слухати. Тоді стара дівуля врочисто почала:
— Отже, знайте, що мосьє Ґавар від якогось часу має зовсім розгублений вигляд… Він накупив зброї, великий пістоль, що крутиться, розумієте? Мадам Леонс каже, що це просто жах; пістоль вічно лежить або на каміні, або на столі, вона навіть боїться порох витирати… Та це ще нічого. Його гроші…
— Його гроші! — підхопила мадам Лекер, якій лиця зашарілися.
— Так от, він тепер усі свої акції спродав і в нього в шафі лежить купа золота.
— Купа золота! — захоплено повторила Сар'єта.
— Так, велика купа золота; просто навалено на одній полиці. Аж очі ріже, як глянеш. Мадам Леонс мені розповідала, що коли він якось ранком відчинив перед нею цю шафу, так їй аж очі засліпило від сяйва.
Стала нова павза. Вії трьох жінок кліпали, наче вони бачили перед собою купу золота. Сар'єта перша засміялась і промовила:
— Якби дядько мені віддав ці гроші, ото б ми з Жюлем натішилися… Все б у ліжку валялись і різні закуски казали б собі приносити з ресторану.
Мадам Лекер була наче приголомшена цією звіст-
