— Знаєте, той Фльоран… тепер я можу вам пояснити, звідкіля він узявся.
Вона ще з хвилину помучила їх мовчанкою, тим часом, як вони готові були їй у рота вскочити.
— Він утік з каторги, — з таємничим жахом промовила пошепки Саже.
Навколо них сир різноманітних сортів розливав свій гострий дух. На двох полицях рундука рядками лежали брили масла. Бретонське масло вилізало з кошиків, нормандське, обгорнене в полотно, подібне було до виліпків живота, на які різьбяр накинув мокрі полотенця. Надпочате масло, надкраяне широким ножем, подібне було до гострих скель з долинами та проваллями, нагадувало верхи гір, що лежать обвалені й золотіють під блідим промінням осіннього вечора. Під прилавком червоного мармуру з сірими прожилками біліли, як крейда, кошики яєць, а в коробках на солом'яних рогожках плесканки свіжого сиру та гурнейський сир, плескатий, як медаля, мали темніший кольорит, із зеленкуватими тонами. Та надто багато сирів наставлено було на столі. Тут поруч фунтових кусків масла лежав велетенський кантальський сир, мов сплюснутий ударами сокири; далі лежали золотавий честер, ґрюєр, подібний до колеса, що відвалилося від якоїсь барбарської колісниці, гофлянди, круглі, як відрубані голови, замащені кров'ю, жорсткі, як порожні черепи, через що їх називають «мертвими головами». Всі вони були важкі, наче хліби, і поміж них пармезан додавав свій гострий запах до спільного букета. Три сири брі на круглих дощечках були мелянхолійні, як згаслі місяці; два, дуже сухі, являли собою повню; третій, як підповня, точив із себе білу рідину, її набралася ціла калюжка, дарма, що мадам Лекер тонкими дощечками намагалася вдержати цю рідку масу. Сири пор-салю були помічені знизу клеймом фабрикантів. Романтур у срібній обгортці був подібний до великої штаби нуги, наче якийсь великий цукерок, що потрапив несподівано у їдке прокисання решти сирів. Рокфори під кришталевими ковпаками виставлялись, мов князі з масним обличчям, розмальованим блакитними і жовтими жил-
