соромне признання. Її охопило бажання взяти фотографію й тримати її в себе, як зброю на ворога. Проте, ковбасниця поволі поклала її назад у шухляду, бо розміркувала, що це було б погано, і що однаково вона знайде тут цю фотографію, коли схоче.
Потім, листаючи знову окремі сторінки й складаючи їх порядком, мадам Кеню здумала подивитись у самий глиб шухляди, куди Фльоран відсунув Оґюстінині голки й нитки. Тут, між молитовником та сонником, вона знайшла, чого шукала: дуже небезпечні нотатки, обгорнені тільки сірим папером. Ідея повстання, скинення імперії шляхом збройного перевороту, що її кинув колись увечері Льоґр у Лебіґровій винарні, — ця ідея поволі дозріла в палкій Фльорановій уяві. Скоро він убачав уже в цьому свій обов'язок, своє призначення. То була знайдена нарешті мета його втечі з Каєни й повороту до Парижу. Уявивши собі, що його закликано замститися за свою худорлявість цьому ситому місту, що гладшало, відпасалось у той час, коли оборонці права вмирали з голоду в засланні, утікач узяв на себе ролю судді й мріяв підвестися на цілий зріст із самого Ринку, щоб розвалити цю державу обжерливости та пияцтва.
Настирлива ідея легко прищепилася цій людині з несталим темпераментом. Його фантазія всьому надавала загрозливі прибільшені форми, в ній утворювались різні дикі історії; він уявив собі, що, повернувшись із заслання, підпав під владу Ринку, базар опанував його, щоб позбавити сили духа, отруїти своїм смородом. А тоді ще Ліза схотіла перевернути його на тварину; останні два-три дні він уникав її, наче знадіб'я, що на близькім віддаленні може розчинити його непохитну волю. Ці напади безглуздого жаху, гнівливі поривання глибоко ображеного серця переходили раз-у-раз у найбільшу ніжність, у потребу кохання, що її він душив у собі з дитячою соромливістю.
А надто ввечері мозок Фльоранів був запаморочений шкідливими випарами. Змучений цілоденною роботою, з напруженими нервами, утікач відмовлявся від сну, несвідомо жахаючись цієї подібности небуття,
