тінями, що все довшали в міру того, як сонце заходило.
Нарешті він прошепотів:
— Адже ми з вами, розумієте, Худі… Скажіть, чи багато здобудеш собі місця на відсонні з такими плескатими животами, як у нас?
Фльоран, посміхаючись, глянув на обидві тіні, та Кльод розсердився і скрикнув.
— Зовсім нема чого сміятися; щодо мене, то я мучуся, бо належу до кляси Худих. Якби я був Гладкий, то писав би собі спокійно, мав би чудову майстерню, а малюнки свої продавав би на вагу золота. Та натомість я Худий, тобто я хочу сказати, що жили собі рву, напинаюся створити великий твір, з приводу якого Гладкі тільки знизуватимуть плечима. І тому немає сумніву, що я умру з шкурою, присохлою до костей, і такий плескатий, що мене можна буде покласти між двома сторінками в книгу і так поховати… А ви!.. Ви просто надзвичайно Худий, справжній цар усіх Худих, слово чести. Згадайте вашу сварку з рибними перекупками, ці велетенські перса, що насідали на ваші вузькі плечі. Вони ж ішли за своїм інстинктом, вони полювали на Худого, як коти полюють на мишу. Гладкий принципово так жахається Худого, що чує потребу нагнати його кудись, чи кусаючи зубами, чи копаючи ногами, аби тільки далі. Ось чому на вашому місці я б стерігся. Кеню-Ґраделі — Гладкі, Меґюдени — Гладкі, одне слово, ви оточені самими Гладкими. Я б не почував себе безпечним у такім оточенні.
— Ну, а Ґавар, а мадемуазель Саже, а ваш приятель Маржолен? — запитав Фльоран, увесь час посміхаючись.
— Га, як хочете, — відповів Кльод, — я посортую всіх наших знайомих. У мене в майстерні є папка, де давно лежать усі їхні голови, позначені, до якої кляси та відміни вони належать. Це цілий розділ природознавства… Наприклад, Ґавар — Гладкий, але Гладкий, що вдає худого; ця відміна трапляється досить часто… Мадемуазель Саже і мадам Лекер — Худі, проте дуже небезпечної кляси розпачливих Худих, на все здатних, аби тільки погладшати… Мій приятель Маржолен, Кадіночка, Сар'єта — це троє Гладких, але ще невинних, з
