Сторінка:Emile Zola. Tvory. Tom 2. Cherevo Paryzhu (1929).pdf/226

Ця сторінка вичитана

кращий із моїх творів, відколи я працюю, — твір, за який я згадую з великою втіхою. Це ціла історія. Торік перед різдвом я був якось у тітки Лізи і продавець Оґюст, — знаєте, той йолоп, — влаштовував святочну вітрину. Ох, паскуда!.. Він зробив те, що мене просто спалило, коли я дививсь, як м'яко, нерішуче групував він загальні тони. Я казав йому забратись, обіцяв, що розпишу цю штуку як слід. Ви розумієте, я мав у своїм розпорядженні найяскравіші кольори: червона барва язиків, жовті маленькі шиночки, блакить нарізаного паперу, рожевий колір надпочатої шинки, зелений колір вересу, а надто чорна фарба кров'яної ковбаси — пишний кольорит, якого я потім ніколи не міг знайти на своїй палітрі. Певна річ, гірлянди дрібних ковбасок, копчена та свіжа ковбаса, смажені свинячі ніжки давали мені сірий тон добірного вишуканого відтінку. І тоді я створив справжній художній твір. Я взяв блюда, тарілки, миски, вази; я групував фарби, я творив дивний, надзвичайний натюр-морт, де яскравий кольорит вибухав, як бомба, підтриманий умілими гамами. Червоні язики висувалися з пекучою жагою, а чорні кров'яні ковбаси вносили похмуру ноту, пітьму жорстокого пересичення шлунка, в ясний спів м'ясних ковбас. Правда ж, я відтворив жадобу збудження, ніч, присвячену обжерливості, пересиченість шлунків, спорожнілих від церковних співів? Угорі індичка виставляла свої груди, де під шкірою видко було темні плями трюфлів. То була барбарська пишнота, щось подібне до апотеози черева, але з таким прихованим глумом, що публика юрбою стала під вікном, збурена цією вітриною, що так яскраво палала й так брутально брала в себе очі. Ліза, повернувшись із кухні, перелякалася, подумала, що я підпалив магазин. Надто індичка була, на її погляд, така непристойна, що вона мене випхала за двері, а Оґюст тим часом усе розкладав, як перше було, виставляючи перед людьми своє недоумство. Ніколи ці тварюки не зрозуміють мови червоної плями, покладеної поруч із плямою сірою… Та однаково: це був мій шедевр. Я ніколи ще не створив нічого кращого.

Кльод, посміхаючись, замовк, зворушений цим спо-