Ліза не могла втриматися від реготу, дарма, що перекупка скаржилась і лаялася на всю губу в гіркім розпачі. Вона тягла за шиї двох гусок, що їх їй пощастило спіймати. Маржолен кинувся навздогін за третьою гускою. Чути було, як він тупотів уздовж переходів, шукаючи сліду, втішений із цього полювання. Потому чути було десь здалеку шум боротьби, і парубок повернувся, несучи гуску. Тітка Палет, жовта, поморщена бабуся, взяла гуску на руки і якусь хвилину тримала її в себе на животі, в позі античної Леди.
— Ну, що б я робила, якби тебе тут не було? — промовила вона. — Ото раз я так побилася з гусаком; добре, що при мені був ніж і вдалося перерізати йому горлянку.
Маржолен задихався. Коли вони пройшли до кам'яних лав, де ріжуть птахів, Ліза в яснім газовім світлі побачила, що він спітнів, а очі йому горіли вогнем, якого вона в них іще ніколи не бачила. Звичайно він спускав перед нею вії, мов соромлива дівчина. У теперішнім вигляді він їй дуже подобався. Такий з нього був гарний парубок із широкими плечима, великим рум'яним обличчям у рямці русявих кучерів! Ковбасниця поглядала на юнака так прихильно, з таким щирим захопленням, яке можна показувати тільки надто молоденьким хлопцям, що Маржолен знову зніяковів.
— От, бачиш, і тут мосьє Гавара немає, — промовила Ліза. — Через тебе я тільки марно час гаю.
Тоді він швидше показав їй, де саме ріжуть птицю: п'ять великих, довгих кам'яних лав, що тягнуться під вулицею Рамбюто, освітлених жовтавим світлом продухів та газових ріжків. На однім кінці жінка різала курчат, і з цього приводу Маржолен скоромовкою зауважив, що вона їх скубе ще майже живими, бо так легше скубти. Потому Маржолен схотів, щоб Ліза взяла в руку пір'я; воно валялося великими купами скрізь на лавах; парубок пояснив, що це пір'я сортують відповідно до тонкости й продають часом аж по дев'ять су за фунт. Ковбасниця мусіла також засунути руку у великі кошики, повні пуху. Далі, Маржолен відкрутив кранти басейнів, пристроєних коло кожного стовпа. Він
