час вільний. Я харчуватимуся в ресторані, а ввечері заходитиму до вас побалакати.
Красуня Ліза дуже зимно зустріла його заяву, і це ще гірше збентежило Фльорана. Вона не хотіла йому відмовляти, щоб їй не закидали неприязні до чоловікового родича, і воліла вичекати, доки Фльоранові самому надокучить. Тепер він забирався, вона щасливо збувалася його, і тому уникала виявити якесь дружнє співчуття, щоб не втримати дівера. Проте, молодший брат не витримав і схвильовано скрикнув:
— Та, будь ласка, не соромся, обідай, де хочеш, як тобі зручніш… Ти ж знаєш, що ми не випихаємо тебе, ну і хай йому біс! А в неділю таки заходь колись до нас супу з'їсти.
Фльоран хутко вийшов. Йому було тяжко. Красуня Ліза не наважилась дорікати чоловікові за те, що він так легкодухо запросив брата заходити в неділю. Вона тріюмфувала; тепер, нарешті, вона могла вільно зідхнути у своїй їдальні серед меблів ясного дубу; молодиця ладна була покурити в кімнатах смаленим цукром, щоб вигнати запах неморальної худорлявости, бо вона його відчувала навкруги. Проте, Ліза дотримувалася тактики оборони. На кінець тижня її хвилювання зросло. Тепер вона рідко коли бачилася з Фльораном, і то ввечері, отже їй ввижалися різні жахи: пекельна машина, зроблена нагорі в Оґюстіниній кімнаті, гасло, подане з малої тераски, щоб усенький квартал перегородити барикадами. Ґавар виглядав загадково й думно. На запитання він одповідав тільки кивками голови й цілими днями залишав свою крамницю на Маржолена. Красуня Ліза вирішила вияснити, що це значить. Вона довідалася, що Фльоран на один день пішов у відпустку і хотів провести цей час разом із Кльодом Лянтьє у мадам Франсуа в Нантері. Він мав вийти з Парижу зараня й повернутися тільки ввечері; отже, ковбасниця надумалася запросити Ґавара на обід; смачна їжа мала розв'язати йому язика. Проте, через цілий ранок вона ніде не могла його зустріти. По полудні мадам Кеню знову пішла на базар.
Маржолен сидів у крамничці сам. Він там дрімав ці-
