Чоловік хотів був заперечити, та жінка затулила йому рота, піднісши голос:
— Ну, то вибирай між ним і нами. Слово даю, що я з дочкою підемо від тебе, якщо він залишиться тут. Просто тобі кажу: це чоловік, від якого всього можна сподіватись. Він з'явився сюди, щоб зруйнувати нашу сім'ю. Та я наведу свої порядки, будь певний… Чуєш: або він, або я.
Вона залишила свого чоловіка, такого розгубленого, що він не годен був язиком ворухнути, і повернулась до ковбасні, щоб зважити покупцеві півфунта гусячого паштету, з привітною усмішкою красуні-ковбасниці.
Ґавар, розпалившись під час політичної дискусії, на яку Ліза дуже дотепно зуміла його викликати, пробалакався, що вона ще побачить, що то буде; казав, що вони все перевернуть і що досить двох таких рішучих людей, як її дівер та сам Ґавар, щоб запалити цілу країну. Це й була та погана історія, за яку казала Ліза: політична змова, на яку вічно натякав балакучий ліберал з таємничим виглядом та широкомовними значущими усмішками. Лізі вже ввижалося, що ось-ось до них удереться банда поліцаїв, захопить ковбасню, позатикає роти Кеню, їй самій та Поліні, а тоді їх кинуть у якесь жахливе підземелля.
Увечері за обідом від господині віяло льодовим холодом; вона не припрошала Фльорана, і кілька разів промовила:
— Навіть дивно, скільки в нас хліба йде! І де воно дівається?
Фльоран нарешті зрозумів. Він відчув, що з ним поводяться як з родичем, якого хочуть виставити за двері. Останні два місяці Ліза давала йому носити тільки старі штани та сурдути Кеню, а що Фльоран був остільки ж худий, оскільки його брат товстий, то широке вбрання теліпалось на ньому дуже кумедно. Невістка давала йому також стару білизну молодшого брата, двадцять раз перецюровані носові хусточки, подерті рушники, простирала, придатні тільки на ганчірки, латані сорочки, розтягнені животом Кеню і такі коротесенькі, що могли бути Фльоранові тільки хіба за фу-
