Сторінка:Emile Zola. Tvory. Tom 2. Cherevo Paryzhu (1929).pdf/208

Ця сторінка вичитана

кулаком, та Маржолен аж ніяк не ревнував Кадіни, він ставився до неї, як до старої доброї приятельки.

Кльод не бував на цих бенкетах. Застукавши раз маленьку продавницю квітів, коли вона крала буряк і ховала його у свій кошик, він їй нам'яв вуха й налаяв негідницею. Він казав, що немає вчинку, паскуднішого над крадіжку. А, проте, митець мимохіть захоплювався цими похітливими тваринами, злодійкуватими та ненажерливими, дарма, що вони до решти спідліли, розкошуючи покидьками, що валялись на підлозі, збираючи окрушки, що падали зі столу велетня.

Маржолен охоче став на службу до Ґавара, бо там нічого не треба було робити, тільки слухати балаканину патрона. Кадіна продавала свої букети і вже звикла до лайки тітки Шантмес. Вони все ще жили дитячим життям, не знаючи встиду, йдучи за своїми бажаннями і вдаючись у найневиннішу розпусту. Як рослини, зростали вони на жирнім ґрунті базарного кварталу, де навіть у літню спеку стоїть рідке чорне болото. Дівчина шістнадцяти років і хлопець вісімнадцяти років не знали сорому, як ті діти, що, ні трошки не соромлячись, задирають сорочини біля пішохідної тумби. А тим часом у Кадіни вже прокидались бентежні мрії, коли вона ходила пішоходами, крутячи букетики фіялок, мов веретено між пальцями. І Маржолен також відчував певну млявість, знемогу, якої сам не розумів. Він іноді покидав свою подругу, тікав з прогулянки, не приходив на бенкети, щоб тільки глянути на мадам Кеню крізь дзеркальні вікна її ковбасні. Вона була така вродлива, така гладка, така кругляста, що Маржоленові, коли він дивився на неї, робилося надзвичайно добре. При ній він відчував якусь ситість, мов із'їв чогось смачненького. А як відходив від неї, то ввесь час почував бажання побачити її знову, бажання настирливе, як голод та снага. Так минали місяці. Спочатку Маржолен шанобливо поглядав на гарну ковбасницю, як на вітрини бакалійних та овочевих крамниць. Потім, як настали дні великого мародерства, Маржолен почав мріяти, поглядаючи на красуню Лізу, як приємно обняти її повний стан, товсті руки; це так само вабило його,