Сторінка:Emile Zola. Tvory. Tom 2. Cherevo Paryzhu (1929).pdf/204

Ця сторінка вичитана

сердя свою кучеряву розпатлану голову, вона показала йому великий рудий хвіст, мабуть, відтятий в якоїсь здорової кобили; кокетка призналась нарешті, що найбільше в світі їй хотілося б купити це волосся собі.

І під час довгих прохідок, коли Кльод, Маржолен та Кадіна ходили втрьох навколо базару, в кінці кожної вулиці завжди перед ними виступав той чи той бік чавунного велетня; то були краєвиди, що несподівано відкривалися перед ними; дивні архітектурні перспективи, один і той самий обрій, що відкривався перед ними, щоразу з іншого погляду. Кльод увесь час поглядав назад, а надто на Монмартрській вулиці, як проминали церкву; з цього місця видко було у віддаленні всенький Новий Ринок, і цей краєвид захоплював Кльода; очам відкривалася велика аркада, високі відчинені ворота; далі здіймалися вгору павільйони з двома поверхами дахів, безконечними низками жалюзі, великими шторами, мов профілі будинків та паляців, нагромаджених один на одного. Це була башта вавилонська, металічна, легка, як індуські будівлі, попідперізувана висячими терасами, повітряними коридорами, летючими мостами, перекинутими над безоднею. Друзі раз-у-раз поверталися сюди; вони кружляли біля цього місця, а не могли відійти від нього і на сто кроків. Вони заходили в приємне тепло Нового Ринку по полудні. Вгорі жалюзі були зачинені, штори спущені. В критих переходах повітря дрімало; там панувала сіра пітьма, перерізана жовтими смугами соняшного проміння, що падало крізь довгасті вікна. Приглушений гомін долинав із рядів; часом перехожий поспішає в якійсь справі, і кроки його голосно лунають по всім Ринку; а носії зі своїми бляхами сидять низкою на кам'яних виступах на розі павільйонів, скидають свої грубі черевики, обтирають і перев'язують намуляні до крови ноги. Це спокій велетневого спочинку. Він часом переривається кукуріканням півнів, що долинає з льохів павільйону живности. Мандрівники часто ходили дивитись, як навантажують на площадки бендюжників порожні кошики; ці площадки щовечора приїздять по кошики, щоб відвезти їх назад до відсилачів. Цілі гори таких кошиків, позначених чорними