мого пішоходу чути такі пахощі, що Кадіна з Маржоленом тільки очі заплющували, уявляючи собі, що їдять найтонші страви. Кльод бентежився, він казав, що ці ласощі його їдять, і повертав вулицею Облен до Хлібного ринку, вивчаючи перекупок, що сидять під ворітьми з салатою, та простий фаянсовий посуд, порозкладений на пішоході. Він залишав «тих двох тварюк» закінчувати свою прохідку в пахощах трюфлів, найгостріших на ввесь квартал.
То була пора великих прохідок. Кадіна, коли ходила сама з букетиками фіялок, заходила далеко, відвідуючи деякі магазини, що надто її вабили. Наприклад, вона з великою ніжністю ставилася до пекарні Табуро, де ціла вітрина була заставлена тістечками. Маленька продавниця проходила вулицею Тюрбіго разів із десять, поверталася туди й назад, щоб тільки пройти повз мигдалеве печиво, тістечка різних сортів, масляні коржики, фруктові торти, баби, креми та бісквіт з підбитими вершками. Вона зворушено зупинялась перед вазами із солодкими сухарчиками, мигдалевими калачиками та шоколадними рогаликами. Пекарня була така ясна, з широкими дзеркальними вікнами, оздоблена мармуром і золотом, з різьбленими залізними скриньками на хліб, прегарними, як на Кадінин смак. У другім вікні блискучі довгасті хліби стояли, нахилившись на один бік, впираючись у кришталеву дощечку та підтримані згори дротяною поперечкою. Звідтіля йшло приємне тепло печеного тіста, що від його Кадіна всенька розцвітала, коли, піддавшись на спокусу, заходила нарешті до пекарні купити собі пиріжок за два су. І ще друга крамниця навпроти скверу Дезіносан будила в дівчинці цікавість ласухи, жагу нездійсненного бажання. Це була паштетна крамниця. Кадіна зупинялася, милуючись звичайними паштетами, або знов паштетами рибними, чи з гусячої печінки з трюфлями. Дівчинка з квітами довгий час стояла перед ними, замислена, і казала собі, що треба ж колись скуштувати всієї цієї розкоші.
У Кадіни бували свої години кокетства. Тоді вона купувала собі пишні вбрання на виставці «Французьких фабрик», які прикрашали майдан перед церквою Сен-
