Сторінка:Emile Zola. Tvory. Tom 2. Cherevo Paryzhu (1929).pdf/197

Ця сторінка вичитана

шкірою, як бачили об'юшені кров'ю кошини, повні баранячих голів з ослизлими рогами, чорними мордами, шматками вовни на м'ясі. Маржоленові й Кадіні ввижалась якась гільйотина, що кидає в ці кошики голови незчисленної отари. Діти випроваджали їх аж у самі льохи й наслухали, як риплять ці дерев'яні вагони, спускаючись рейками, прокладеними на сходах, з рипінням, подібним до свисту пили. Там, унизу, панував солодкий жах. Вихованців Ринку обгортав дух кладовища. Вони тьопали по темних калюжах, де часом наче загорялися криваві очі, їхні підошви липли до долівки, і вони бували схвильовані й захоплені цією жахливою гидотою. Обходячи басейни при блідім світлі, що проходило крізь продухи, Кадіна з Маржоленом підходили до лещат. Тут вони розкошували, милуючись, як різники у фартухах, зашкарублих від масних і слизових бризків, розбивали довбнями одну по одній баранячі голови. І вони могли стояти тут цілий день, вичікуючи, доки спорожняться кошики; їх вабив хруск кісток; їм хотілося до кінця додивитись, як виривають язики, як виймають із черепів мізок. Часом позад них переходив сторож, обмиваючи льох водою з помпи; цівки дзюрчали на кам'яній підлозі, наче з відкритих лотоків, вода била з ґумового рукава, розбивалася на бризки об тверде каміння; та вона не могла змити криваву іржу, ані знищити огидний запах крови.

Над вечір, між четвертою і п'ятою годиною, Маржолен та Кадіна були певні, що зустрінуть Кльода біля гуртового продажу волової легкуші. Він був там серед візків з тельбухами, підсунених до пішоходів, у юрбі людей, одягнених у сині блюзи та білі фартухи. Його тручали, його оглушували крики купців; але митець навіть не чув, як його штовхають ліктями; він в екстазі зупинявся перед величезними легенями, підвішаними на гаках проти столу авкціоніста. Кльод пояснював дітям, що немає нічого в світі кращого за це. Легені були на колір ніжно-рожеві; нижче рожева барва переходила в густішу з яскравочервоною облямівкою долі. Маляр казав, що вони зроблені з мінливого отласу; він не міг добрати слів, щоб описати цю шовкову ніжність, ці