лодою лежали там у прохолоді, балакаючи між собою, наче вночі в ліжку. Переходячи попри купи ріпи або салати-латуку, часто можна було чути їхнє приглушене цвірінькання. Забравши городину, знаходили їх там; вони лежали обіч на листі, оченята в них бігали, як у сполоханих пташок, пійманих у кущі. Кадіна не могла й хвилини побути без Маржолена, а Маржолен, загубивши Кадіну, зараз починав ревіти. Як їм траплялося розлучитись, вони зараз одшукували одне одного між усіма тими спідницями Нового Ринку — десь за рундуками під капустою. Надто під капустою вони зростали й навчалися кохатись.
Маржоленові мало виповнитися вісім років, а Кадіні шість, коли тітка Шантмес завстидала їх за лінощі. Вона сказала, що вони будуть спільниками її торгівлі городиною і обіцялася платити їм одне су на день, якщо вони допомагатимуть їй чистити городину. Першими днями діти виказали зразкову ретельність. Вони посідали по обидва боки рундука, з вузенькими ножиками в руках, і дуже уважно ставилися до своєї роботи. Спеціяльністю тітки Шантмес була чищена городина; на своїм столі, обтягненім шматком мокрого чорного сукна, вона виставляла картоплю, ріпу, моркву, цибулю, складені в піраміди, по чотири в кожній, три внизу та одна зверху. Спізнілі хазяйки охоче купували цю чищену городину, цілком готову для того, щоб її кинути в каструлю. Перекупка продавала також зеленину для супу, перев'язану в пучечки з корінцями: чотири корінці прасу, три морквиці, один корінчик пастернаку, дві ріпи та дві стеблинки селери; вона продавала і свіжу зеленину для супу жюльєн, дуже тонко накришену на аркушах паперу; капусту, порубану на чотири частини, купки помідорів та порізані гарбузи, що виступали червоними зірками й золотими півмісяцями на одноманітнім білім тлі іншої городини. Все це було щиро скроплено водою. Кадіна виказала значно більшу спритність від Маржолена, дарма, що була молодша; вона зрізала шкурку картоплі так тоненько, що крізь неї видко було світло; вона так гарно перев'язувала пучечки корінців для супу, що вони подібні були до букетиків; нарешті
