в ньому, накривши мокрим рядном. Кадіна та Маржолен спали тут від чотирьох років, ніжно обнявшись.
Так вони зростали разом і всюди бігали, тримаючись один одного. Вночі перекупка чула, як вони потихесеньку балакали між собою. Кадіна тоненьким голосочком цілими годинами розповідала щось, а Маржолен слухав і тільки дивувався. Дівчинка була дуже недобра; вона вигадувала байки, щоб його налякати; наприклад, казала, що минулої ночі бачила якогось чоловіка в білому, що стояв біля їхнього ліжка; він дивився на них, висолопивши довгого червоного язика. Маржоленові мороз ішов поза шкірою, він розпитував її за подробиці, а вона сміялася з нього й нарешті казала, що він дурень. Іноді дітвора пустувала, билася ногами під ковдрою. Кадіна підкулювала ноги й умирала зо сміху, коли Маржолен, не влучивши в неї, щосили вдаряв п'ятами об стіну. Тоді тітці Шантмес доводилося хоч-не-хоч уставати, щоб підтикати їм ковдру і приспати їх. Лежачи разом на одній подушці, вони діставали одного ляпаса і засинали. Отже, постіль довгий час правила в них за місце для іграшок; вони брали з собою до ліжка свої цяцьки; там вони їли крадену моркву або ріпу; щоранку їхня нерідна мати знаходила у тім імпровізованім ліжку дивні речі — камінці, листя, недоїдки яблука, саморобних цяцьок. А великими морозами вона на цілий день залишала дітей сонних у ліжку; чорна шапка Кадіниного волосся перемішувалася з русявими Маржоленовими кучерями, а їхні вустонька були так близько від себе, наче діти гріли одне одного подихом.
Тітка Шантмес жила на вулиці О-Лар у старім напівзруйнованім будинку, в кімнаті з єдиним вікном; скло в тому вікні від старости та негоди давно втратило свою прозорість. Діти там грались у піжмурки, ховались у високу горіхову шафу або під величезне ліжко тітки Шантмес. Тут іще стояли два чи три столи; дітвора лазила на карачках попід тими столами, і дуже тішилася цією грою, бо там було темно і по кутах можна було знайти якусь городину. Та й сама вулиця О-Лар була дуже цікава: вузька, малолюдна з широкою аркадою, що вела на вулицю Ленжері. Вхідні двері були якраз
