вали останню краплю з келишка або склянки перед виходом із винарні. Коли вони виходили на свіже повітря, то починали тремтіти від нічного холоду та вогкости. Компанія на хвилину зупинялася на пішоході, з запаленими очима, з шумом у вухах, ніби вражена темрявою та мовчанкою ночі. Позад них Роза зачиняла віконниці. Тоді вони прощалися і, потомлені, не знаходячи більше слів, розходилися, пережовуючи в думках свої аргументи та жалкуючи, що не можуть на віддаленні передати другим свої переконання. Похила спина Робіна, наїжившися, зникала в напрямку до вулиці Рамбюто, тоді як Клеманс і Шарве переходили через Новий Ринок до Люксембурзького парку, йдучи попліч, по-військовому стукаючи підборами і продовжуючи суперечку з приводу будь-якого пункту з політики або філософії. Вони ніколи не ходили під руку.
Змова достигала поволі. На початку літа змовники ще обговорювали питання, чи потрібні «рішучі дії». Фльоран не погоджувався з ними спочатку, але нарешті повірив у можливість революційного руху. Він серйозно взявся за це, складаючи записки, на папері накреслюючи пляни. Інші, як і спочатку, тільки мололи язиком: а колишній засланець цілим своїм життям віддався цій ідеї. І цілими вечорами міркував над нею і мучився.
Ця ідея так його опанувала, що він привів до Лебіґра брата свого, Кеню, зрозуміло, і думки не маючи, що наражає його на небезпеку. Старший брат, мабуть, увесь час дивився на Кеню трохи як на свого учня і навіть за обов'язок свій мав напутити ковбасника на добру дорогу. Кеню в політиці був зовсім новак. Та, пересидівши у винарні п'ять-шість вечорів, почав дивитись на ці речі Фльорановими очима. Він показував велику слухняність, коли не було рядом красуні Лізи, і з пошаною ставився до Фльоранових порад. Проте найбільш його спокусило погуляти трохи по-парубоцьки; йому подобалося залишати свою ковбасню, зачинятись у цім кабінеті, де так голосно кричали; присутність Клеманс надавала для нього чудові пахощі забороненої насолоди цій розривці. Тепер він абияк готував свої ковбаси, поспішаючи бігти до всієї компанії, бо йому не хотілося пропустити
