Більшої насолоди він не відчув би, потискаючи гнучку жіночу ручку.
І справді, в кабінеті відбувалися серйозні події. Одного разу Льоґр, набушувавши ще більше, ніж звичайно, почав озвіріло гатити кулаками по столі, заявляючи, що якби вони були мужні, то скинули б уряд. І авкціоніст додав, що їм треба тепер же погодитись, якщо вони хочуть бути готові на момент руйнації. Далі, сівши тісним колом і приглушивши голос, присутні умовилися зформувати маленьку групу революціонерів, що була б готова до всіх випадків. Від того дня Ґавар переконався, що він є член потайного товариства і бере участь у змові. Цей гурток не розростався, але Льоґр обіцявся звести його з іншими спілками, де він мав зв'язки. Коли ввесь Париж буде в їхніх руках, то Тюльєрі в них затанцює. Тут пішли безконечні обговорення, що тяглися більше як місяць: обмірковувалося справи організації, мету та засоби, виступала на кін стратегія та питання про майбутній уряд. Тільки Роза приносила ґроґ для Клеманс, пиво Шарве та Робінові, мазаґрани Льоґрові, Фльоранові й Ґаварові та маленькі чарочки Лякайлеві й Олександрові, зараз же кабінет щільно зачиняли і розпочиналося засідання.
Шарве та Фльоран, природно, вели перед у суперечках. Ґавар, звичайно, не міг удержати свого язика і потрохи розповів історію заслання до Каєни. Це оточило Фльорана авреолею мученика. На цій підставі Ґавар вимагав, щоб Фльоранові особливо вірили. Одного вечора торговець не витримав нарікання на свого приятеля, якого в ту хвилину не було у винарні, й вигукнув:
— Не чіпайте Фльорана, його було заслано до Каєни!
Але Шарве обійшла така цікава перевага:
— Каєна, Каєна, — буркотів він крізь зуби. — Зрештою, там не так уже дуже погано, як кажуть.
І він силувався довести, що заслання — це пусте, що найбільший героїзм — залишитись у пригнобленій країні, не насмілюючися слово мовити перед лицем переможного деспотизму. Проте, якщо його самого другого грудня не заарештували, то це не є його провина. Шарве
