грільню, щоб відійшли замерзлі пальці. Нічого не купуючи, язиката панна стояла біля прилавку, повторюючи своїм тоненьким голоском:
— А як же, і вчора там був; просто не вилазить від них… Нормандка аж на сходи його випроваджала, та й каже до нього: «миленький мій»…
Мадемуазель Саже трошки прибріхувала, щоб довше побути в теплі. Коли їй видалося, наче Фльоран вийшов з кімнати Клер, вона другого ж дня прилетіла до Лізи і добрих дві години розписувала їй цю історію. Який сором! тепер кузен від ліжка до ліжка переходить!
— Я сама бачила, — розпиналася ця недоторкана чеснота. — Як Нормандка йому надокучить, він тихенько навшпиньках переходить до русявенької. Вчора, вийшовши від неї, ваш кузен, мабуть, хотів повернутися до товстої чорнухи, та помітив мене — і навтікача. Цілісіньку ніч я тільки й чую, як двері рипають, просто кінця немає… А та стара Меґюден спить собі в комірчині між кімнатами дочок!
Ліза призирливо скривилась; вона мало говорила й заохочувала Саже плескати далі тільки своєю мовчанкою. Та, проте, ковбасниця уважно слухала. Коли стара дівуля починала розписувати надто брудні подробиці, мадам Кеню мурмотіла:
— Ні, ні, будь ласка, без цього. І існують же на світі такі жінки!
На це мадемуазель Саже відповідала їй, що не всі ж такі чесні, як сама мадам Кеню. Далі, стара вдавала велику вибачливість до кузена. Відомо ж, що чоловіки бігають за кожною спідницею, та він, мабуть, і нежонатий? І вона ставила інші запитання, неначе так собі, до речі. Та Ліза ніколи не гудила кузена; вона тільки знизувала плечима та закушувала вуста. А коли мадемуазель Саже забиралась, вона з огидою поглядала на покришку грільні, де на блискучому металі залишалися каламутні плями від маленьких рук старої.
— Оґюстіно! — гукала хазяйка. — Та дайте ж ганчірку грільню витерти. Це бридко!
Під цю добу суперництво красуні Лізи з красунею Нормандкою набуло розмірів жахливих. Рибаска була
