могла у своїх корсетах. Якщо мадам Кеню вранці приходила в магазин уже затягнена, вилизана, добре вичесана, то, мабуть, тому, що на неї аж страх було глянути в ранішнім негліже. При цьому Люїза трошки підносила руки, показуючи, що сама вона вдома ходить без корсета; молодиця посміхалася, виставляючи свій чудовий торс, свої груди, що перекочувалися, жили й рухалися під тоненькою, недбало застібнутою, блюзкою. Лекція переривалася. Зацікавлений Мюш дивився, як мати підіймала руки. Фльоран слухав, навіть сміявся, думаючи собі, що жінота — кумедні створіння. Суперництво між красунями, Нормандкою та Лізою, його смішило.
Тим часом Мюш докінчував сторінку краснопису. Фльоран сам писав дуже гарно; він заготовляв зразки, пишучи великими й меншими літерами на аркушиках паперу довгі слова, що займали цілий рядок. Надто подобалися йому слова: «тиранично, антиконституційно, революційний, народовладство». Або знов давав хлопчикові переписувати цілі вирази: «Настане день справедливої кари», «Муки правого — це присуд неправому», «Коли настане час, винуватця буде скинуто»… Заготовляючи ці зразки, Фльоран наївно наслідував тим ідеям, що панували в його думках; він забував і Мюша, і красуню Нормандку, і все навколо. А Мюш переписав би хоч і цілий «Соціяльний контракт». Він совісно виводив на цілій сторінці «тиранічно» або «антиконституційний», вимальовуючи кожну літеру.
Стара Меґюден увесь час, аж доки Фльоран не забирався, крутилася біля столу, незадоволено буркочучи собі під ніс. Вона, як і перше, мала Фльорана за найгіршого ворога. Вона казала, що це безглуздя — силувати дитину ввечері працювати, коли її вже пора класти спати. Безумовно, вона виставила б «худого довгаля» за двері, якби старша дочка, після жорстокої сцени, не заявила їй просто у вічі, що переїде на окрему кватиру, як їй не буде вільно приймати в себе кого хоче. Проте, ця суперечка щовечора розпочиналася знову.
— Що хоч кажи, — товкла своє стара, — а в нього наврочливі очі… Всі піджарі — люди непевні. Сухий ніколи сумління не має… Я між ними не бачила ані путя-
